Рецензия на книгу
Star Wars: Эпизод III. Месть ситхов
Мэтью Стовер
Krysty-Krysty5 января 2015 г.Это самая книжная из трех книг)) Можно даже подумать, что текст самостоятельный, а не написан с фильмы. И первая из трех «звездных» книг, которую мне хотелось бросить. Потому что психология персонажей, обоснование поступков и внутренняя мотивация – классные штуки, но подавать надо их дозировано и мастерки. Многовато разжевываний. Зачем были длинные-длинные рефлексии Дуку, которого все равно быстро кокнули?.. Перескакивание на мысли разных персонажей (в том числе дроидов) не способствовало динамике.
Я старалась слишком не подключать критическое мышление, но логика иногда сильно протестовала. Неприятно поразило, что основное действующее лицо не персонажи, а "Великая Сила". Она подхватывала бойцов, направляла их, наполняла и, получается, сама с собой боролась. Если выписывается дуалистический мир (добро и зло, свет и тьма, одно без другого ни-ни), то непонятно, почему действительно должен побеждать свет, весь пафос добра дройдеку под хвост. Мне больше интересны личности, живые персонажи, их выбор, а какой выбор, когда всех ведет Сила и интриги мидихлориан между собой.
В любом случае интересно было окунуться в мир Звездных войн. Чтение помогло составить последовательную картинку событий, заполнить пробелы и неясности, что оставались после просмотра фильмов. И теперь я могу подходить к более любимым 4-6 частям. Да, мое странноватое умиление – это просто воспоминания детства. В них очень приятно возвращаться.Гэта самая кніжная з трох кніг)) Можна нават падумаць, што тэкст самастойны, а не напісаны з фільмы. І першая з трох "зорных" кніг, якую мне хацелася кінуць. Таму што псіхалогія персанажаў, абгрунтаванне ўчынкаў і ўнутраная матывацыя – класныя штукі, але падаваць трэба іх дазавана і па-майстэрку. Мнагавата разжоўванняў. Нашто былі доўгія-доўгія рэфлексіі Дуку, якога ўсё адно хутка кокнулі?.. Пераскок на думанне розных персанажаў (у тым ліку дроідаў) не спрыяў дынаміцы.
Я старалася надта не падключаць крытычнае мысленне, але логіка часам моцна пратэставала. Непрыемна ўразіла, што асноўнымі чыннікамі дзеяння выступалі не персанажы, а "Вялікая Сіла". Яна падхоплівала байцоў, накіроўвала іх, напаўняла і, атрымліваецца, сама з сабой змагалася. Калі выпісваецца дуалістычны свет (дабро і зло, святло і цемра, адно без другога ні-ні), то незразумела, чаму сапраўды павінна перамагаць святло, увесь пафас дабра дройдэку пад хвост. Мне больш цікавыя асобы, жывыя персанажы, іх выбар, а які выбар, калі ўсіх вядзе Сіла і інтрыгі мідыхларыянаў міжсобку.
У любым выпадку цікава было акунуцца ў свет Зорных войнаў. Чытанне дапамагло скласці паслядоўную карцінку падзеяў, запоўніць прабелы і незразумеласці, што заставаліся пасля прагляду фільмаў. І цяпер я магу падыходзіць да больш любімых 4-6 частак. Так, маё дзіўнаватае замілаванне – гэта проста ўспаміны дзяцінства. У іх надта прыемна вяртацца.18777