Рецензия на книгу

• 

  Demetrios3 января 2015 г.

  Гарна книга одного із класиків гештальту. Досить чітко і прозоро викладаються основні підходи гештальт-терапії: awareness (перебування у постійній увазі до того, що відбувається з собою і з навколишніми), межа-контакт (цікаво корелює з моєю улюбленою філософією діалогізму Мартіна Бубера), цикл контакту (навіть не думав, що це гештальтисти перші придумали), фон/фігура і, звичайно, "незавершений гештальт". Хоч я прихильник більш широкої комплексної гуманістичної клієнтно-орієнтованої психотерапії, але гештальт цілком у неї вписується як один із підходів, у деяких випадках просто незамінний.

  Власне, чим більше читаєш психотерапевтичних книг, тим більше розумієш настільки вузький і однобокий класичний психоаналіз, особливо фрейдистський. Зараз це скоріше інструмент літературознавця, мистецтвознавця і філософа (у цих сферах його значення не переоцінити), однак у конкретній психотерапевтичній практиці наука пішла вже набагато далі, і психоаналіз місцями вже нагадує якусь архаїчну лоботомію.

  Із мінусів - нецікаві приклади (і їх мала кількість).

  7

  662