Рецензия на книгу

• 

  sireniti9 июля 2024 г.

  Те, що не підвладне полумʼю

  Орчиця ВІв, добувши в чесній боротьбі камінь скільвертів (вважалося, що він відганяв невдачі і сприяв здійсненню бажань), втілила свою давню мрію - відкрила кавʼярню. Звичайно, це не сталося порухом чарівної палички. Спочатку Вів облюбовала невеличке містечко, яке привабило її, потім знайшла стару конюшню, господар якої любʼязно погодився її продати. Ще довелося шукати хорошого майстра, який знайшовся швиденько (мабуть камінь таки діяв), та ще й був він не просто хорошим, а неперевершеним, а як показав подальший час - безцінним.
  Стара конюшня перетворилася на пахучу кавʼярню, а у Вів, окрім будівельника-помічника гобліна Тала, зʼявилися нові друзі: суккуб Тандрі, як стала достойною помічницею, багатою на різні задумки (вважай креативний менеджер); пекар-щуролюд, з божественним (без перебільшень) талантом до випічки; гігантських розмірів кішечка (жахо) Приязнь, що свої мурчанням могла розбудити половину міста; і, звичайно ж, Тал, чудовий майстер і вірний друг.

  Будуть тут ще і старі, але не добрі друзі, але і добрі теж будуть. І вдячні покупці і завсідники, поціновувачі ароматного напою. Знайдеться місцевий рекет, яким керує небезпечна, але по вигляду цілком інтелігентна особа, як для «мафії».
  Настануть і важкі часи для Вів та її друзів. Завжди ж знайдеться той, кому чуже щастя застилає очі. Але не ждіть карколомних пригод. Тут все на побутовому рівні, тим і цікаво.

  Нічого не чекала я від цього роману, окрім відпочити душевно і насолодитися хорошою книгою. А отримала значно більше.
  І байдуже, що світ не прописаний. А мені і не хотілося нікуди виходити. Мені було затишно в кавʼярні Вів, мені було комфортно серед її друзів. Чи це не прекрасно?

  P. S. А як же камінь скільтвертів? Чи справдив він надії?
  От про це і розповість книга.

  ФФантGame
  1/6

  Перевод.

  Орчица Вив, добыв в честной борьбе камень скильвертов (считалось, что он отгонял неудачи и способствовал исполнению желаний), воплотила свою давнюю мечту - открыла кофейню. Конечно, это не произошло движением волшебной палочки. Сначала она облюбовал небольшой городок, что привлёк её своим уютом, потом нашла старую конюшню, хозяин которой любезно согласился её продать. Ещё пришлось искать хорошего мастера, а он и нашелся быстренько (видимо камень действовал), да ещё и был он не просто хорошим, а непревзойденным, и, как показало дальнейшее время - бесценным.
  Старая конюшня превратилась в благоухающее кафе, а у Вив, кроме строителя-помощника гоблина Тала, появились новые друзья: суккуб Тандри, которая стала достойной помощницей, воображение её было богато разными задумками (считай креативный менеджер); пекарь-крысолюд, с божественным (без преувеличений) талантом к выпечке; гигантских размеров кошечка (ужас) Приязнь, что своим мурлыканием могла разбудить половину города; и, конечно же, Тал, добрый мастер и преданный друг.

  Будут в этой истории ещё и старые, но не хорошие друзья, и хорошие тоже будут. А так же благодарные покупатели и завсегдатаи, ценители ароматного напитка. Найдётся местный рэкет, которым управляет опасное, но по виду вполне интеллигентное лицо, как для «мафии».
  Настанут и трудные времена для Вив и её друзей. Всегда найдется тот, кому чужое счастье застилает глаза. Но не ждите головокружительных приключений. Здесь всё на бытовом уровне, тем и интересно.

  Ничего не ожидала я от этого романа, кроме отдохнуть душевно и насладиться хорошей книгой. А получила гораздо больше.
  И безразлично, что мир не прописан. А мне и не хотелось никуда выходить. Мне было уютно в кафе Вив, мне было комфортно среди ее друзей. Или это не прекрасно?

  P. S. А что же скильвертов камень? Подтвердилось ли его свойство?
  Вот об этом и расскажет книга.

  Legends & Lattes

  Трэвис Болдри

  0

  (0)

  45 понравилось

  580