Рецензия на книгу

• 

  Dariamr

  28 июня 2024

  
  Настав той день, коли після багатьох прочитаних мною любовних романів, хороших та не дуже, я вирішила звернутися до попередника або першої відомої трилогії, яка написана в жанрі еротичного роману - "50 відтінків сірого" авторки Е. Л. Джеймс. Гадаю, що всі ми знаємо сюжет про багатого чоловіка Крістіана Грея та Анастейшу Стіл, тому не варто переказувати сюжет, а більше звернутися до самого тексту і поговорити про загальне враження від роману.
  
  Почнемо з того, що загалом, коли авторка написала свій роман, то на книжковому ринку такого ще не було, і треба визнати, що Е. Л. Джеймс зробила дійсно сміливий крок, написавши такий текст і відкривши іншим письменникам можливість писати відкрито еротичні сцени, а не робити так званий прийом, як "камера пішла вбік з кадру". Можна визнати, що така авторка, як Сара Маас, теж би не писала свої відверті сцени, якщо б "50 відтінків сірого" не вийшли свого часу, а відкриті сцени залишилися на сторінках фанфіків.
  
  Тепер про мову автора та те, як вона описує героїв. Перше, що мене здивувало, - це велика кількість відсилок до класичних англійських романів, бо такого я не очікувала, але в другій книзі посилань не було, а в третій вони з'явилися знову, бо, гадаю, авторка забула при написанні другої частини, що головна героїня любить читати і читає багато, звісно ж, класики. Взагалі прийом, коли головна героїня така вся непомітна, а потім її помічає гарний чоловік і вона розквітає, доволі відомий, але насправді мені подобається алюзія на те, що дівчина буде прекрасною з потрібним чоловіком.
  
  Загалом Анастейша - непоганий і доволі приємний персонаж, і до неї ставишся нормально, але було таке, що хотілося закотити очі. Далі поговоримо про містера Грея - хлопчика, який отримав велику травму в дитинстві, і тепер через неї і його є певні наслідки, що вплинули на його певну схильність. Спочатку ми бачимо такого альфа-самця, але потім по сюжету нам показують, який він поранений. Гадаю, авторка тим самим хотіла показати, що у чоловіків теж є почуття і вони теж можуть відчувати біль і страх.
  
  Щодо стосунків головних героїв, то до них треба ставитися як до чогось природного, бо насправді це просто фантазія автора і не варто бігати з факелами і кричати, що так не буває в житті. Хоча деякі їхні внутрішні конфлікти мені сподобалися і виглядають доволі природно, а деякі дуже натягнуті. Тепер перейдемо до опису таких цікавих нам сцен, і це було - нормально, тобто нічого такого жахливого або вкрай неприємного, і загалом опис доволі спокійний. Хоча ти й розумієш, що багато речей не відбуваються в житті так швидко, але варто пам'ятати, що це в першу чергу фантазія, а не документалка. Також я не побачила поганий слог автора, бо він звичайний, і не розумію людей, які чекають від твору багатої мови або гарних описів - за цим у класику, а тут роман, який мають змогу прочитати всі групи населення, яким вже є по 18 років.
  
  Для мене зрозуміло, чому роман "50 відтінків сірого" став таким популярним, бо в своєму жанрі це доволі хороша книга. Проте через те, що вона стала надто популярною, і ще додалися екранізації, люди, яким не призначався цей жанр, почали активно обговорювати цю трилогію і висловлювати своє "фе". На мою думку, це непогана книга, яку не варто читати тим, хто шукає великі сенси. Але якщо ви хочете розслабитися і почитати щось в цьому жанрі, то можна сміливо брати до рук. Якщо чесно, то в цьому романі є моменти, над якими можна подумати або провести паралель зі своїм життям і запитати себе, чи помічала ти щось таке в своєму житті або чи не хотіла ти щось змінити. Думаю, що у цієї трилогії є свої поціновувачі, і мені зрозуміло, чому люблять цей твір, так само як зрозуміло, чому люблять "Сутінки" або схожі романи.
  

  1 понравилось

  0

  185