Рецензия на книгу

• 

  ludas198923 июня 2024 г.

  У кожного книголюба обов'язково є своє місце комфортного читання. Для мене це одна невелика кав'ярня у моєму районі в Варшаві. І це такий кайф читати цю історію там. Наче нове затишне місце у особистому затишному просторі. Книга максимально приємна. Є такі історії, у яких немає великої динаміки, але відчуття, яке виникає під час читання перекриває все.

  Історія орчиці Вів, її бажання та ціль створити власну кав'ярню якось дуже перегукується з сучаснісністю. Жінка може мати власний бізнес, бути успішною і самодостатньою.

  Любовна лінія неактивна, аж до фіналу книги. Якщо чесно, цього замало аби мене зацікавити. Та сенс книги не в цьому.

  Дуже багато сказано про везіння і про речі, які його приносять. Часто кажуть, що вийшло, бо повезло, але ніхто не говорить про вкладені зусилля і затрати.

  Ще один момент, який для мене такий приємний - опис любові Вів до кави:

  
  
  "Пам'ятаю, тоді я пішла на запах до такого закладу. Його називали "Кафе". Люди просто сиділи там і пили це з маленьких керамічних чашечок, я і собі мусила спробувати, і...це було так, ніби я випила саме відчуття спокою. Умиротворення в думках."
  

  Наче хтось знайшов правильні слова для опису мого власного ставлення до кави.

  18

  323