Рецензия на книгу

• 

  Аноним4 октября 2014 г.

  "Грозовий перевал" Емілія Бронте.
  Книга тримала мене у напрузі до самого кінця. Чекала якогось любовного роману,а тут хоч і кохання присутнє,та швидше можна назвати книгою невиправданого озлоблення. Не уявляю,звідки у людині стільки жовчі. Це з розряду: не роби нікому добре,якщо тебе не просять. Пошкодував чоловік чужу дитину,забрав додому і чим все обернулося для нього,його сім'ї,дітей? Жодного виправдання я для героя так і не знайшла.А взагалі "Перевал" мені чомусь весь час перекликався з "Тринадцятою казкою",хоч ніби і спільного нічого там немає...Хіба хвороблива прив'язаність героїв одне до одного і під час життя і після смерті.
  І вже не перший раз,читаючи англійські романи у мене виникає питання: невже тодішні люди були настільки слабші духом,здоров'ям? Ну,якось не уявляється,щоб від нервового збудження,людина впадала у безпам'ятство,від найменшого подуву вітру у смертельну гарячку і т .д...
  Люблю англ.літературу девятнадцятого століття ,але жити у той час не хотіла б нізащо:)

  2

  22