Рецензия на книгу
Кофейня
Вячеслав Прах
Ksyhanets3 октября 2014 г.Буває так, що в житті чогось не вистачає. І починаєш шукати це в книгах.
Так сталось в мене і з цим твором. Я шукала щасливе, справжнє, щире, пристрасне, неймовірне, місцями безглузде і дитяче кохання. І я його знайшла. Але хто ж знав, що воно навіть в книзі поєднається з болем, розчаруванням і втратою?Не скажу, що читала книгу, захлинаючись. Але в ній було щось те, що тягнуло до себе, манило.
Вона написана трохи дивно - різкі переходи з уривків книги, яку читає головна героїня Роза, до подій, що відбувались в теперішньому житті тої ж Рози та Пьєро. Але звертається мимоволі увага на деякі дрібнички, які наприкінці розповіді стають дуже цінним скарбом, аби докінця зрозуміти все.
Я читала, не задумуючись, чим все це закінчиться. Тут і зараз. Раділа, сумувала, сміялась разом з Ними. Тому кінець книги для мене був трошки неочікуваний і викликав здивування - "і як же ж я раніше не здогадалась?".
Проте, коли була перегорнута остання сторінка, мене охопив якийсь дивний стан: туга, смуток, жаль, печаль - не розберу. Сльози на очах були красномовнішими за мої думки.Я шукала в книжках кохання. В цій - знайшла.
Розраховувала на те, що це буде чергова солоденька книженція, де все буде добре.
Але ця книга - життя. А в житті, як ми знаємо, не все завжди буває солодко.15367