Рецензия на книгу

• 

  red-haired

  16 августа 2014

  I need a change of skin
  I need a change
  (с) Placebo – Kitty Litter

  Доріан Грей в 23 - це не той, що в школі.
  На фоні багатьох, хто не любить цей твір Вайлда, моя любов до нього лише міцніше засіла в мені вкоренилася. Більше місяця минуло, як я сіла писати рецензію. Бо надто сильно я її переживала, надто живо.
  Захлинання в компліментах зовсім не те, що хотілося мені писати, а іншого я не могла.
  Тай зараз - навряд чи я зможу видобути з себе щось більше, ніж оду дибільного, майже підліткового ВАуу.
  Доріан - то мій типаж. Цим все сказано.
  Я навіть не могла в ході історії його засуджувати. Осліпило. Ніби й мене осліпило прекрасним портретом. Хто дійсно гидкий, хто дійсно винен - то лорд Генрі. Який, ніби, нічого не робить, але штовхає. Гріх наміру його сильніший, ніж гріх дії Доріана.
  Я необ*єктивна. І чомусь, мені комфортно в таких літературних "шорах". Я бралася за Доріана, моби бігала на побачення до коханця - ночами, коли нікого нема. Я розтягувала її, відтягувала розлуку, допоки не витерпіла і не дочитала за пів ночі все. І сіла дивиись фільм. Теж, майже крадькома. Ні-ні, в цьому випадку фільм і книга-то є різні речі, майже різні історії, я жодним чином їх не поєдную в одне, але настрій....настрій в фільмі ще жагучіший, більш концентрований.

  Після такого я три дні була сама не своя. Наші Доріани, часом, гірші, за книжних і сінематографічних. Тримайте їх в рамках.

  26 понравилось

  260