Рецензия на книгу

• 

  ElenaOO25 сентября 2023 г.

  Я люблю юридичні детективи і трилери, Джон Грішем із його романами стоїть в мене осторонь на випадок «нема чого гідного почитати». Мруза називають польським Грішемом! А тому, тільки-но з’явилися новини, що НК Богдан видає дебютний (і перший у циклі про Йоанну Хилку) роман, я вписалася у передзамовлення і сіла в очікуванні. Коли книжка нарешті приїхала і похрумкотіла у мене в руках своєю обкладинкою і сторінками, я була у захваті!

  За сюжетом до однієї із варшавських юридичних фірм-важковаговиків «Желязни і МакВей» приходить на стажування новачок – Кордіан Оринський. Він саме закінчив навчання і має кілька років пропрацювати аплікантом у юридичній фірмі (це як інтерни у медицині). Гамір мурашника великої фірми вводить Кордіана у певний ступор, а на додачу виявляється, що патронувати його буде Йоанна Хилка – зухвала молода юристка, професійні здібності якої не менші ніж сексуальні ваби у обтягуючому вбранні. Хилка з розгону бере Кордіана в обіг, нагороджує прізвиськом (як і всих інших у фірмі) і долучає до поточної справи про захист у подвійному вбивстві. Проблема тільки в тому, що клієнт відмовляється співпрацювати. Перипетії цієї справи, адвокатське розслідування, шантаж, побиття та інтриги викладені на майже 400 сторінках…

  Попервах все було більш-менш. І хоча я із самого початку розуміла, що Грішемом тут і не пахне окрім формулювання жанру «юридичний трилер», я все ще мала великі надії. Десь на першій сотні сторінок, повсякчас перечіпляючись через дивні слівця (чим глибше слово зарито у словнику – тим краще, мабуть) та слова із трьох букв у варіаціях, я пішла перечитати рецензію френдеси, щоб зрозуміти чи є шанс залишити у спокої переклад і таки насолодитися сюжетом? Рецензія шанс давала, а тому я, згнітивше серце, продовжила читання. Але чим далі я просувалася, тим більше розуміла, що навіть такий… гм… дивний переклад тут ні до чого, адже не подобається мені сама історія. Тут погано майже все Починаючи із пласких, наче картонних, характерів. Я так і не смогла змалювати собі опуклий образ хевіметалевої поглиначки червоного м’ясця і любительки водіння на межі аварійності Хилки. Вона вся якась «надто»: надто різка, надто зарозуміла, надто полюбляє керувати, надто впевнена у своїй правоті, її ділові костюми надто обтягують її фігуру. Чи Зордона (тобто Кордіана)… Молодий стажер має із штанців вистрибувати, щоб «зачепитися» у крутій фірмі. Але той як хвіст у Хилки: жодної ініціативи, млява подоба професіонала. Я не в темі польського кримінального права, але відчуття, що у описаних процедурах щось не те, не полишало мене. Якщо, читаючи Грішема, ти разом із ним проходиш всі кола юридичної справи і все чітко розкладене по поличкам, то у Мруза якась мішанина подій, яка переходить із одної в іншу, потім в руках у тебе з’являється фінальна цукерка, а ти на неї дивишся і не розумієш звідки вона взялася. І до слова – це дійсно мішанина, а не динамічний сюжет.

  Претензії до перекладу лише додають гіркоти. От скажіть мені, що таке нориобора? Чи жльопання, хуцпа, ціп’як, базгранина, вишмарувати, катрага? Я знайшла дещо у словнику, але ж я не маю сидіти із ним у руках! Деякі слова явно (або не дуже) не підходять за тлумаченням. «Йоанна та її підвладний» (підопічний, адже сенс саме в тому, що вона його патронує, а не має владу), «ланцюг живлення» (у сенсі «харчовий ланцюг»), «столове начиння» (в сенсі виделки-ложки, а не всі прибори), «дільниця» (у сенсі місця проживання, найчастіше використано при описі ЖК), «дрінк» (чим погане слово «напій»?), «заявити застереження» (тут я можу помилятися, адже це юридичний словник, але за сенсом малося на увазі, що після складання протоколу обшуку, особа може опротестувати це), «громадський звинувач» (обвинувач же!). Вбило «остільки оскільки» та «одна цигарка на рило». Ще тут при купівлі товарів постійно інкасують, «Желязни і МакВей» - це канцелярія (в українській це дещо інше. Чому не фірма чи бюро?), а Кордіан – аплікант, хоча за сенсом він стажер або практикант).

  Примітки… Чесно? Я люблю примітки, бо вони допомагають зрозуміти про що мова. Тут перекладач дуже халатно поставився до приміток. Тут або давай їх, або краще промовч. Адже, якщо вже роз’яснювати, що П’ясечно – це місто у центральній Польщі, то чому не пояснити, що Прага в романі – це не столиця Чехії, а історичний район Варшави (був ще один район, але я не виписала). Що аспірант у Польщі може стрітися не тільки у науці, а і в поліції і відповідатиме він колишньому званню хорунжого. Якщо вже пояснювати, хто такі Джей-Зі, Вілл Сміт або Е. Л. Джеймс, то чому не пояснити, хто такий «король TVN-у» Воєвудський? І це те, що я виписала, окрім Subway або Holiday Inn (комусь ще треба це пояснювати?). Пошуки відповідей, які могли бути надруковані меншим шрифтом у низу сторінки, відволікали. Хоча… Інколи ці відповіді були цікавішими за книгу, мда…

  «Касація» - одне з найбільших розчарувань цього року…

  9

  137