Рецензия на книгу
Графиня
Владимир Лис
Marmosik22 апреля 2014 г.Коли на книжку (роман) написано n-кількість відгуків-рецензій, то написати ще одного зовсім не лячно. Коли пишеш відгук на книгу яка так собі, не так лячно. А написати першою відгук та ще й на твір одного з улюблених авторів... Твори цього автора завжди неоднозначні, завжди приховують маленькі та великі таємниці. І ніколи не знаєш як же цього разу закінчиться оповідь.
Так і в Графині, декілька героїв, життя яких переплелося. І на початку та й всередині книги всі мої припущення щодо фіналу були марними. Таких заковик і поворотів сюжету не очікувала зовсім. Головним героєм роману з одного боку є – графиня – Венцеслава, яка жила в 18 сторіччі, була родом з кріпаків, але досягла успіху у чоловічої статі, чи то своєю вродою, чи містичними силами які їй приписували. Мала трьох чоловіків. Першого сама привела до місця страти, другий – лжеграф, був вигнаний справжнім графом, граф у свою чергу щез на полюванні. А ще за часів, коли вона була графинею в містечку прокотилася епідемія паніки – хтось душив собак, при чому ніхто нічого не чув і не бачив.
Другим, чи то основним героєм – вчитель малювання у місцевій школі – Платон Леміщук – гарний і талановитий художник, з дуже заниженою самооцінкою своєї творчості та й усього свого життя. Події, що описуються в романі, припадають на кінець минулого сторіччя. І от навколо нього починають відбуватися чудернацькі події, оповиті загадками, містичними пригодами, й звичайно жінками. Тут і телеграми невідомо від кого, і зникнення усього творчого здобутку, і проповідники, й містичні видіння; й знову ж в місті хтось душить собак і маленьких і здорових, й вони не чинять спротиву.
Третьою героїнею виступає талановита учениця Платона, якій він допоміг і навчанням, і умовинами матері й відправленням робіт на конкурси – Люба(ця) Смажук. Талановита художниця і водночас гарна та спокуслива жінка, біля якої завжди будуть чоловіки, ті хто заради неї готові на різне. Крім малювання є у неї ще одна пристрасть – життя графині. Вона навіть намагається реконструювати життя Венцеслави, відвівши собі її роль.
Психологія та емоційний характер вчинків героїв як завжди у Лиса неперевершені. Кожного разу відкриваючи книгу цього автора знаю, що це буде не просте читання. Ти ніби стаєш учасником тих подій, ти співпереживаєш разом з ними, ти шукаєш відповіді на запитання, і в кінці скрикуєш від подиву та задоволення.
Дякую майстре психологічного роману!14559