Рецензия на книгу

• 

  nimfobelka

  5 апреля 2014

  Кассандра - якщо хто не знав та ще й забув - то була така троянка. Провидиця. Яка вічно віщувала всім смерть. Ну от про неї і йдеться. І про троянську війну, звичайно. Про те, чи можна сперечатися з долею, чи мойра залізною рукою править нашими життями. Що важливіше - власне щастя чи манюсінький шанс визволити своє місто (і чого це Парісові можна через власне кохання розгортати війну, а їй відмовлятися від одруження з союзником не можна). І що, врешті-решт, робити із знанням? Як жити, коли знаєш, що кохана людина помре, сестри будуть рабинями, рідне місто лежатиме в руїнах? Як жити, знаючи це і бути впевненою, що це єдиний імовірний шлях розвитку подій? Навіщо тоді жити взагалі?

  4 понравилось

  484