Рецензия на книгу

• 

  nimfobelka

  5 апреля 2014

  дуже щось нагадує з зарубіжної літератури, не можу зрозуміти, що саме: чи то новели Меріме, чи ні... Ну, там про кохання. Божевільне кохання у щонайпрямішому значеннї цього слова. І драматизму Леся Українка в кінці наклала щедрою рукою, ох. Я не люблю таке читати, тому що настає момент, коли хочеться крикнути якомусь персонажеві: дурепа, ну от що ти робиш? У тебе ж є рот, є язик, ти умієш розмовляти - розмовляй! А не фігню всяку роби. Але цікаво загалом

  3 понравилось

  0

  225