Рецензия на книгу

• 

  Demetrios12 июля 2023 г.

  Повноцінний нуар у літературі зустрічається рідко, і це один із найбільш яскравих прикладів. Як це зазвичай буває, літературний нуар — це кримінальний трилер, а не детектив про розслідування. Тут є певні елементи детективу, але насправді це просто похмурий і безпросвітний кримінальний трилер.

  Книга дуже цікава, це не просто примітивна масова література. Хоча і якихось літературних красот тут теж немає, мова тексту дуже специфічна, і таки підкреслено примітивна, але це схоже на стильовий прийом, щоби передати недалекість чи загальмований психологічний стан головного героя. Не даремно цей роман і ще кілька романів Ґудіса були видані в Library of America — серії критичних видань американської класики, куди із авторів детективів/трилерів окремими томами потрапили лише Реймонд Чандлер, Дешил Хеммет, Росс Макдональд і Елмор Леонард.

  У романі чи не вперше використовуються ходи, які стали потім неодноразово повторюватися в подібних кримінальних сюжетах, зокрема застосування пластичної хірургії для втечі від поліції. Сама книга підкреслено параноїдальна, аж до абсурду. Багато архетипічних моментів. Не пригадую, чи я десь зустрічав у літературі настільки негативні жіночі образи, як тут. Просто породження пекла, не уявляю, як таке можна було вигадати. Напевне, у Ґудіса таки було непросте сімейне життя. Загалом книга дуже цікава, дуже напружена, але це не надто приємне читання. Я люблю більш реалістичні нуарні детективи, а не такі параноїдальні трилери. Утім, це варто прочитати, бо це один із еталонних зразків жанру.

  3

  69