Рецензия на книгу

• 

  frozen_celestial

  12 марта 2014

  От дивно якось так буває: коли одного і того ж автора поезію ти любиш, а прозу - ну ніяк (у мене такий парадокс із Іздриком наразі). А от із Андрієм Любкою все навпаки: його вірші мене збивають з пантелику і викликають відчуття внутрішнього непорозуміння, на кшталт "шо це???", а от проза його... ну це зовсім інша розмова)
  Якась по-жіночому плавна, деталізована, приємна (там, де він не розписує акти дикого сексу :-))
  Таке враження, що він розповідає дійсно саме про те, що зараз бачить перед собою, настільки прописаний кожен момент.
  Кажуть, найкраща брехня - та, яка має купу дрібничок, уточнень, паралельних історій - тоді важко зрозуміти, що людина каже неправду, так легко одна тема переходить в іншу. І такий обман дуже важко викрити.
  Так от, у мене таке відчуття, що Любка - або дуже вправний брехун по житті, або не такі вже й вигадані оті всі його історії, герої та умови)))

  12 понравилось

  679