Рецензия на книгу

• 

  Gabriet

  8 марта 2014

  Книга сумна, про розчарування, біль, втрату, жорстокість, бідність і життя на вулиці. Мрії які стають розчаруванням. Але все гарно починалося. Але як не як це Індія і протистояння індуїстів і мусульманинів. Тут можна було б багато розказувати, але тоді ви будете знати зміст книги, а я не хочу "спойлерити". Скажу лише одне життя на вулиці жахливе, особливо, якщо ти в "банді". Додам лише кільки цитат з думок хлопчика, який мав бути світлим.
  Бідний сирота, в якого стирчали ребра і шукав свого батька, маючи лише кусок шмати з кров'ю, в яку був замотаний при народженні...
  

  
  
  «По нашим глазам видно, что мы сироты», – думает он. И говорит себе, что если бы ему привелось встретиться с кем-то из них через много лет, когда они станут взрослыми, он смог бы узнать их.
  
  ...не нравится, как они поднимают головы и выдыхают папиросный дым. Как будто совсем небо не уважают.
  
  Когда-нибудь он свой собственный придумает. В его языке слова будут только хорошие, чтобы утешать и радовать, а обидных не будет.
  
  Почему тут нет ни красок, ни песен, почему тут никто не улыбается и никто друг друга не любит?

  11 понравилось

  2

  97