Рецензия на книгу

Різдво для Сплета

Роб Скоттон

(0)

Aries_Domini
16 января 2014
Божевільний день, або Meowy Christmas!
Веселі походеньки жвавого кота Сплета, схожого на велику пухнасту кулю (або на хутряного колобка на лапках), тривають.
Що менше днів лишається до Різдва, то стурбованішим є наш герой. І оскільки він має обґрунтовані сумніви з приводу своєї чемності впродовж поточного року, то береться посилено заповнювати прогалини власної добропорядності і в цьому ризикує передати куті меду.

«Мам! Я помив святкові тарілки! – сказав кіт».
«Дякую, Сплете, – відповіла мама. – Та вони не були брудні».
«Знаю, – нявкнув Сплет. – Але я все одно їх помив. Отакий я чемний».

Ага, знай наших! :)
Власне кажучи, сам Сплет, котрий крокує життям безтурботно й часом легковажно (як і більшість дітей) та не морочить собі голови смисложиттєвими питаннями, ніколи й не замислився б над тим, що Санта до нього може й не прийти, але хмизу підкинула молодша сестричка, що відіграла роль матеріального втілення нечистого сумління. А яке ж Різдво без подарунка (байдуже якого, аби лиш у габаритному й яскравому пакунку, перев’язаному барвистою стрічкою). І от, аби подолати наростання паніки, нявчик-чорнявчик за один день береться виконати й перевиконати річний план добрих справ.
Наприкінці всі, ясна річ, задоволені й не обділені подарунками. Ялинку вбрано, в хаті чисто, на душі й за вікном – свято. Чого ще бажати для цілковитого щастя? Особисто мені хотілося б снігу. Хоч би стільки (уже вчувається гасло: «Скоро на всіх подвір’ях країни!»):
Напевно, знову слід почекати до березня.
Ну, і наостанок: не маю дурної звички зазирати до чужих пакунків, як сорока в кістку, але тут я просто палала від нетерпіння дізнатися, що ж таки отримав котик. Тому почуваюся дещо ошуканою :)
І ще: зовнішній вигляд Сплета та інших персонажів Скоттона може викликати певні нарікання (питання смаку), проте не можна заперечити надзвичайно детальну промальованість ворсистого хутра, яка створює ефект об’ємності й оживання картинки.
Підсумок: мінімум тексту, максимум ілюстрацій і море… ні, океан гарного настрою!
Українське видання наступної історії вже йде до друку. Сплет, як і Капітошка, неодмінно повернеться.
17 понравилось
2
204

Комментарии 2

Ваш комментарий

, чтобы оставить комментарий.

Рецензия на книгу

Різдво для Сплета

Роб Скоттон

(0)

Aries_Domini
16 января 2014
Божевільний день, або Meowy Christmas!
Веселі походеньки жвавого кота Сплета, схожого на велику пухнасту кулю (або на хутряного колобка на лапках), тривають.
Що менше днів лишається до Різдва, то стурбованішим є наш герой. І оскільки він має обґрунтовані сумніви з приводу своєї чемності впродовж поточного року, то береться посилено заповнювати прогалини власної добропорядності і в цьому ризикує передати куті меду.

«Мам! Я помив святкові тарілки! – сказав кіт».
«Дякую, Сплете, – відповіла мама. – Та вони не були брудні».
«Знаю, – нявкнув Сплет. – Але я все одно їх помив. Отакий я чемний».

Ага, знай наших! :)
Власне кажучи, сам Сплет, котрий крокує життям безтурботно й часом легковажно (як і більшість дітей) та не морочить собі голови смисложиттєвими питаннями, ніколи й не замислився б над тим, що Санта до нього може й не прийти, але хмизу підкинула молодша сестричка, що відіграла роль матеріального втілення нечистого сумління. А яке ж Різдво без подарунка (байдуже якого, аби лиш у габаритному й яскравому пакунку, перев’язаному барвистою стрічкою). І от, аби подолати наростання паніки, нявчик-чорнявчик за один день береться виконати й перевиконати річний план добрих справ.
Наприкінці всі, ясна річ, задоволені й не обділені подарунками. Ялинку вбрано, в хаті чисто, на душі й за вікном – свято. Чого ще бажати для цілковитого щастя? Особисто мені хотілося б снігу. Хоч би стільки (уже вчувається гасло: «Скоро на всіх подвір’ях країни!»):
Напевно, знову слід почекати до березня.
Ну, і наостанок: не маю дурної звички зазирати до чужих пакунків, як сорока в кістку, але тут я просто палала від нетерпіння дізнатися, що ж таки отримав котик. Тому почуваюся дещо ошуканою :)
І ще: зовнішній вигляд Сплета та інших персонажів Скоттона може викликати певні нарікання (питання смаку), проте не можна заперечити надзвичайно детальну промальованість ворсистого хутра, яка створює ефект об’ємності й оживання картинки.
Підсумок: мінімум тексту, максимум ілюстрацій і море… ні, океан гарного настрою!
Українське видання наступної історії вже йде до друку. Сплет, як і Капітошка, неодмінно повернеться.
17 понравилось
2
204

Комментарии 2

Ваш комментарий

, чтобы оставить комментарий.

Рецензия на книгу

Різдво для Сплета

Роб Скоттон

(0)

Aries_Domini
16 января 2014
Божевільний день, або Meowy Christmas!
Веселі походеньки жвавого кота Сплета, схожого на велику пухнасту кулю (або на хутряного колобка на лапках), тривають.
Що менше днів лишається до Різдва, то стурбованішим є наш герой. І оскільки він має обґрунтовані сумніви з приводу своєї чемності впродовж поточного року, то береться посилено заповнювати прогалини власної добропорядності і в цьому ризикує передати куті меду.

«Мам! Я помив святкові тарілки! – сказав кіт».
«Дякую, Сплете, – відповіла мама. – Та вони не були брудні».
«Знаю, – нявкнув Сплет. – Але я все одно їх помив. Отакий я чемний».

Ага, знай наших! :)
Власне кажучи, сам Сплет, котрий крокує життям безтурботно й часом легковажно (як і більшість дітей) та не морочить собі голови смисложиттєвими питаннями, ніколи й не замислився б над тим, що Санта до нього може й не прийти, але хмизу підкинула молодша сестричка, що відіграла роль матеріального втілення нечистого сумління. А яке ж Різдво без подарунка (байдуже якого, аби лиш у габаритному й яскравому пакунку, перев’язаному барвистою стрічкою). І от, аби подолати наростання паніки, нявчик-чорнявчик за один день береться виконати й перевиконати річний план добрих справ.
Наприкінці всі, ясна річ, задоволені й не обділені подарунками. Ялинку вбрано, в хаті чисто, на душі й за вікном – свято. Чого ще бажати для цілковитого щастя? Особисто мені хотілося б снігу. Хоч би стільки (уже вчувається гасло: «Скоро на всіх подвір’ях країни!»):
Напевно, знову слід почекати до березня.
Ну, і наостанок: не маю дурної звички зазирати до чужих пакунків, як сорока в кістку, але тут я просто палала від нетерпіння дізнатися, що ж таки отримав котик. Тому почуваюся дещо ошуканою :)
І ще: зовнішній вигляд Сплета та інших персонажів Скоттона може викликати певні нарікання (питання смаку), проте не можна заперечити надзвичайно детальну промальованість ворсистого хутра, яка створює ефект об’ємності й оживання картинки.
Підсумок: мінімум тексту, максимум ілюстрацій і море… ні, океан гарного настрою!
Українське видання наступної історії вже йде до друку. Сплет, як і Капітошка, неодмінно повернеться.
17 понравилось
2
204

Комментарии 2

Ваш комментарий

, чтобы оставить комментарий.