Рецензия на книгу
Собрание сочинений в десяти томах. Том 10. Девяносто третий год
Виктор Гюго
Аноним25 декабря 2013 г.Аксіома Гюго: якщо невідомо хто, везе невідомо куди гільотину, то у фіналі вона обов*язково спрацює ;)
Священник, не витримавши лихої долі, вчинить харакірі, головний лиходій перекваліфікується мінімум в янгола, а до портрету жінки (за Віктором Марі) додастся, окрім архетипу тупої блондинки, тупої брюнетки, і тупої ..., одним словом Козети, ще коротке і "вичерпне" означення - самиця, ну що тут скажеш, свобода, рівність, братерство/сестринство....мир, труд, май.....
В якості незамінного компонента присутні( хоча, о лихо !!!!!!, не повністю розкриті) тема падіння жінки внаслідок голоду, а також - зачахання дитини (і тут Гюго не поскупився і зразу маємо 3 дітей) як наслідку тотального невігластва. Хвала Верховній Істоті, нема лав сторі...
... і нема часу довго пояснювати - всі померли ...570