Рецензия на книгу

• 

  123456AS

  25 декабря 2013

  Аксіома Гюго: якщо невідомо хто, везе невідомо куди гільотину, то у фіналі вона обов*язково спрацює ;)

  Священник, не витримавши лихої долі, вчинить харакірі, головний лиходій перекваліфікується мінімум в янгола, а до портрету жінки (за Віктором Марі) додастся, окрім архетипу тупої блондинки, тупої брюнетки, і тупої ..., одним словом Козети, ще коротке і "вичерпне" означення - самиця, ну що тут скажеш, свобода, рівність, братерство/сестринство....мир, труд, май.....
  В якості незамінного компонента присутні( хоча, о лихо !!!!!!, не повністю розкриті) тема падіння жінки внаслідок голоду, а також - зачахання дитини (і тут Гюго не поскупився і зразу маємо 3 дітей) як наслідку тотального невігластва. Хвала Верховній Істоті, нема лав сторі...
  ... і нема часу довго пояснювати - всі померли ...

  5 понравилось

  0

  72