Логотип LiveLibbetaК основной версии

Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Рецензия на книгу

Шёлк

Алессандро Барикко

  • Аватар пользователя
    ElenaOO7 января 2023 г.

    Колись давно я вже читала «Шовк», тоді ще російською. І ще тоді не зрозуміла тотального захвату. Цього разу міні-роман зустрівся мені у «Всесвіті» і я вирішила спробувати ще раз. Я не дивилася екранізацію, канву роману пам’ятала схематично, то ж, можна сказати, читала наново.

    Ерве Жонкурові 32 роки. Він щасливо одружений і живе у невеличкому містечку Лявільдйо, основне виробництво у якому – шовк. Несподівано для себе він стає торгівцем черв’яками шовкопряда і вирушає до далекої Японії за найкращими з яєчок. Кількамісячна подорож через пів світу, і нарешті він дістався місця призначення. Закрита для чужаків Японія зустрічає його мовчазно та не надто привітно. Хара Кей, володар цих країв, погоджується на угоду. Але не складна подорож, не красота навколишньої природи, не велична постать Хара Кея вражає молодого Жонкура. Його вражає молода дівчина поряд з Хара Кеєм, її очі. Заради цих очей він щороку відправляється у довгу подорож. Щороку заради якщо не погляду, то подиху чи незримої присутності чарівної дівчини, він зраджує гостинність Хара Кея, зраджує власну кохану дружину. Останній раз, коли Жонкур вирушає у подорож, у Японії йде війна. Мало хто розуміє навіщо він туди їде, але примарна мрія гонить його за кілька тисяч кілометрів…

    Японській культурі притаманні недосказаність та натяки, але у цьому зовсім не японському творі ці недосказаності не вимальовують атмосферу історії кохання. Навіть глибоко еротичний лист наприкінці. Кожен рік Жонкур їде до Японії одним і тим самим шляхом і автор не знаходить нічого кращого ніж кожен раз переказувати його одними й тими ж словами (ну, лише Байкал місцеві називають по-різному). Це дійсно необхідно для загальної канви оповіді? Весь рік Жонкур живе у злагоді і щасті з дружиною Елен, зізнається їй в коханні, подорожує… Так і хочеться спитати: «чого тобі не вистачає?!» Чомусь здається, що смерть Елен – це як «нагорода» за те, що не цінував того, що було…

    Так і не розумію загального захвату від цього скупого мовою тексту. Можливо у стані закоханості він може сприйматися по-іншому? Хм…

    13
    576