Рецензия на книгу

• 

  red-haired

  24 октября 2013

  11 невеличких оповідок від Марини Соколян. Швидкопрочитані, вони містять в собі ідею - кожна свою, але майже завжди залишався присмак недосказаності. Марина нам дала можливість дофантазувати. Або перефантазувати повністю. І подумати. Бо там про любов, про віру, про призначення, про втрачені чесноти.

  Екзотичні імення, дощь, містика, трохи вищих сил, крапля детективу - автор вірний собі. Хоча хочеться «повного метру», враження, що ці оповідання - розминка, а розім'ялись, то можна і побігати...а дистанція скінчилася.

  Дуже сподобалась «Як знайти Піпуцю», прочитала б повноцінну книжку в такому стилі у виконанні автора (Марино, якщо Ви мене колись прочитаєте, я урочисто обіцяю купити книжку і загітувати друзів на неї!). Абсурд мені останнім часом взагалі до смаку, а українською він ще й придбав нереальну харизму.

  Ця книжка, як на мене, дуже універсальна: і в дорогу, і вдома, і перед сном, і під каву і під чай=)

  13 понравилось

  139