Рецензия на книгу

• 

  red-haired19 октября 2013 г.

  Писати рецензії, які читались кілька років тому - це як переглядати старі фото. Вдивлятись в очі, не зіпсовані пікселями, згадувати себе в минулому і минуле - в собі.
  Це була моя дебютна книжка Ірен - така тоненька, з яскравою обкладинкою.
  Я читала про ескорт - як явище, що чоловіки теж потрібні в цьому бізнесу, а доля в них сумніша, тобто в їх клієнток. Якщо дівчат замовляють, щоб покпинитися на прийомах саме з такою «моделлю» спутниці, то чоловіків здебільш з безвиході. Щоб, активувати режим «all inclusive» отримати свою частку пристрасті і молодецької жаги, не страшаючись своїх недоліків, бо в клієнток їх нема, їх не може бути, професійність - понад усе.
  До сьогодні пам'ятаю того білявого бога з довгим волоссям, він уявлявся мені геть нордичним парубком з прозорими бровами та могутніми вилицями. Але це ж детектив. В ньому помирають, для ефекту - найкрасивіші.
  А ще тому, що красунчики вміють ранити. Вони про це не думають, не розуміють деколи, але ж жінки - вони все пам'ятають, занотовують десь глибоко в серце в чорний молескін і плекають в собі надію зустрітися і порахувати. Підвести рахунок до його логічного кінця, тобто.
  Що тішить - жінки вміють вбивати красиво, хоча і мотиви не вирізняються оригінальністю. Зате красиво. І каятися вони вміють красиво - виколюючи кожне слово з себе.
  Це книжка про каліцтво - моральне і фізичне. Про терплячість і чекання. Про fatuovs love. Про пам'ять і сліпоту.

  12

  312