Рецензия на книгу

• 

  _libros_libres_

  21 августа 2022

  Довго

  Перша частина трилогії "Макстон хол" завершилася на такому моменті, що я ледве втрималася, щоб не кинутися одразу читати наступну. Однак, якщо минулого разу в мені боролися дві частини моєї особистості, то цього разу мій внутрішній сноб все ж взяв гору.

   

  З яким ентузіазмом я починала читати другу частну, і як швидко він стух. А все тому що, герої тупцяли на місці та носилися зі своїм конфліктом з розділу в розділ. Вони так довго переживали всі ці події, що іноді мені це скидалося на гуму. І хоча ми спостерігали за змінами героїв та намаганням рухатися далі, однак деякі їх переживання мене не вражали. 

   

  Однак, не все було так погано, бо цього разу ми спостерігали не тільки за Рубі та Джеймсом, а й за їх сестрами - Лідією та Ембер. Їх лінії розбавляли основну та додавали динаміки, що пішло книзі на користь.

   

  Головне, що врятувало книгу на прикінці, це різкий розвиток подій. Останні 50 сторінок були і динамічними, і емоційними, так що після завершення читання було цікаво, що буде далі. Особливо мене потішило, що новий конфлікт показав, що авторка все ж вистраювала сюжет заздалегідь.

   

  Отже, друга частина виявилася провисаючою, що для трилогій є доволі частим явищем, тому буду намагатися не сильно на це зважати при оцінюванні всієї трилогії. І хоча таких емоцій, як від першої частини я не отримала, все одно продовжую читання, бо дуже цікаво, чим закінчиться історія Рубі та Джеймса.

  3 понравилось

  0

  201