Рецензия на книгу
Інтернат
Сергій Жадан
gingerkiropium7 июля 2022 г.Сирота без країни
Зазвичай книги про війну відкладаються мною кудись від очей якомога далі, бо ця тема викликає надто багато білю, жаху і нічних криків. Але ця підстерегла мене в бібліотеці, вскочила в руки та не відпускала до останньої сторінки.
Історія ця про звичайного вчителя мови, на ім'я Паша. Паша – та сама «маленька людина», яка нічого не вирішує. Ба більше, навіть не вирішує, на якій він стороні, хто для нього "наші", а хто – "інші". Це зайве, для чого і чому взагалі треба щось вирішувати? Все що робить Паша – живе своє сіреньке життя, десь там працює, щось там заробляє і звичайно ні на що не впливає, ігноруючи левову частку того, що відбувається навкруги.
У Паші є племінник, який на жаль знаходиться в інтернаті, та ледь не вперше за все своє життя головний герой щось вирішує, а саме – піти й забрати небожа. Він навіть не здогадується, що шлях його веде буквально у найгарячішу точку, бо Паша не дивиться новини, вони йому не потрібні.
Ця книга – живий доказ того, що часом абсолютно неважливо, який характер у головного героя, що він робить і говорить, тому що сама атмосфера і мова автора жене читати все далі. Якщо шукати слова-характеристики, то в голову приходять тільки «в'язкість», «липкий страх» та «зміни», а кожна картинка, описана в романі, яскраво горіла перед очима, не даючи жодного шансу відвести погляд.
Три дні. Саме стільки читач проведе разом з персонажем. Саме стільки ми вихопимо з життя людини, змушеної пережити війну на власній шкірі. Саме стільки виявляється потрібно, аби почати ставити собі питання і зрозуміти, що «між крапельками» не працює.
Єдине запитання, яке й досі крутиться в голові після прочитання – чому саме "Інтернат". Мозок видає настільки багато варіацій від найочевидніших і прямих до розгалужених філософських думок, що насправді дуже круто. Зараз мені найближча думка, що будь-яка людина, що не має власного роду, сторони та Батьківщини – це буквально та сама перелякана та дуже самотня фігура з інтернату. І його сморід, на жаль, ще досі витає серед нас.7852