Рецензия на книгу

• 

  Andrew_Sereda3 августа 2013 г.

  Я вже не знаю де більш аморально- тут, чи у них за стінами
  

  Найрадикальніший, в плані натуралізму й напихання відвертих сцен. Ульяненко як завжди не зраджує своїй ідеї-фікс- зображенню життя через призму хворих людей, збоченців, маргіналів, і як не дивно міліціянтів, які присутні в багатьох творах письменника.

  Мова йде про епізоди з життя багатьох людей, долі яких поперетиналися у зв`язку із самогубством Лади- дружини майора МВС ( анонім №1 )- збоченця, донощика і просто сумного чоловіка. Син- гомосексуал, за відмазки йдуть стабільні хабарі, життя давно вже втратило всі барви. Розслідування веде молодий лейтенант ( анонім №2 ), якому доведеться на собі відчути всю несправедливість світу, розбещеність так званої еліти, продажність практично всіх суспільних ланок. Він як і майор- вигнанець, цинік, який розуміє, що життя лайно, але крутитися то треба.

  Роман Ульяненка став популярним через його заборону десь три роки тому, через наявність порнографічних елементів у сюжеті. Такі епізоди , або ті, що дуже на низ схожі, там дійсно є. Але не треба розглядати ті сцени як самоціль. На мою думку, через них автор показує ту моральну пустку, яку головні герої намагуються заткнути алкоголем, наркотиками, хлопцями й дівчатами.

  Роман беезсумнівно важкий для сприйняття, і багатьма сприймається в штики. Але через весь той бруд життя, який Ульяненко виливає нам на голови, ми нарешті зможемо робити правильні висновки.

  6

  365