Рецензия на книгу
Смех Циклопа
Бернар Вербер
Аноним20 июня 2022 г.Поганий порох
Познайомилась з творчістю Вербера з його, мабуть, найвідомішої книги: "Імперія ангелів". Тоді мене вразила книга своїм задумом, сюжетом. Але кожна наступна книга Бернарда подобалася мені все менше і менше, поки така книга як "Сміх Циклопу" і зовсім не відбила моє бажання і надалі читати книги цього автора. Чи стали його книжки менш цікавими? Ні, зовсім ні. В нього все ще цікаві питання, цікаві теми, над якими не замислюєшся. Але, незважаючи на його абсолютно точно рідкісну фантазію, він зовсім не має таланту до, власне, самого письменництва (бо недостатньо просто мати гарну ідею, її ще треба вміти реалізувати). Точніше, талант, можливо, і є, але його стиль опису настільки застарілий, що навіть не сприймаєш сюжет серйозно через надто кіношні фрази: весь час хочеться заплющити очі від крінжу (він же сором) або посміятися. І так вийшло, що, яким би не був класним сюжет цієї книги (до якого все одно, звісно, є багато питань, але зрівняно з багатьма іншими сучасними письменниками - це ще навіть не погано), її все одно було складно читати через склад, але, я думаю, ця книга добре підійде тим, хто виріс на чомусь подібному: людям 40+, і навряд комусь ще.
022