Рецензия на книгу
Ein Mann namens Ove
Fredrik Backman
Аноним27 апреля 2022 г.Найкраща книга у моєму житті
к-сть сторінок : 352
оцінка:5/5"Люди казали, що Уве бачив світ чорним і білим. А от вона була кольором. Усіма його кольорами."
Про сюжет
Уве - замкнутий, буркотливий, похмурий і зовсім нестерпний старий. У нього тільки-но померла кохана дружина, в якій він бачив сенс усього свого життя, а наступного дня після похорону його звільняють з роботи. Від відчуття самотності Уве вирішує накласти на себе руки. Але сопчатку треба закінчити усі справи. Власне велика частина розповіді присвячена будням Уве, його взаємодії з сусідами і спроб самогубства, що постійно зриваються. А все тому, що незважаючи на неприємну вдачу Уве виявляється Людиною з великої літери, яка не може залишити людей у біді. Щодня життя підкидає йому нові завдання і чужі проблеми. І сам того не помічаючи, Уве раптово обростає справжньою родиною і перестає бути самотнім.Мої враження
Книжка дуже зворушлива. Вона про життя і людей, про прийняття та надію, про вірність і любов. Моє ставлення до героя дуже змінювалося протягом історії, спочатку він відверто дратує, ти іронічно усміхаєшся, згадуючи приклади життя. Спроби самогубства теж обставлені з гумором та викликають посмішку. Але що далі, то більше розкривається наш герой і тим проникливішим стає історія. У персонажа просто власні мотиви і стандарти, яких він дотримується. Кінець чіпає до сліз. Раджу кожному. Це найтепліша і найзворушливіша історія яку я читала."Для Уве й Руне гідністю було рости, покладаючись на власні сили, щоб потім у дорослому віці ні від кого не залежати. Управляти власним життям ‒ у цьому була їхня гордість. У власній правоті. У тому, що ти або знаєш, яку дорогу обрати або як вкрутити гвинт, або не знаєш. Такі люди, як Уве й Руне, були з покоління, яке вважало, що ти ‒ це те, що ти робиш, а не те, що ти говориш."
1106