Рецензия на книгу

• 

  ainaorazova3006

  24 апреля 2022

  Если позволю забрать моих демонов, мне придется отказаться от того, что я обрела.

  Мені навіть важко щось сказати про історію, але я поставила їй 4.
  
  Дебютна автобіографія Вінтерсон, що виросла в місіонерській громаді, розповідає про дитинство, релігію й трагічне перше лесбійське кохання. Про реалії церкви, про невеличке містечко і людей у ньому, про усвідомлення себе як особистості, про сепарацію.
  
  

  
  
  Тех, кто вернулся домой, лишило рассудка бессмысленное видение. Поэтому разумный собиратель диковин окружает себя мертвыми вещами и думает о прошлом, когда оно жило, двигалось, существовало. Собиратель диковин обитает на заброшенном железнодорожном вокзале, бесконечно просматривая видеозаписи поездов. Он – изначальный живой мертвец.
  
  Невозможно контролировать то, что вне тебя, пока не овладел своим собственным жизненным пространством. Невозможно что-то изменить, пока не поймешь субстанцию того, что хочешь изменить. Разумеется, люди стараются что-то изменить и по ходу корежат и калечат, но эта власть – от нечистого, и менять то, чего ты не понимаешь, – зло в истинном виде.
  
  Тут есть камень, в котором некогда хранился сияющий меч, и никто не мог его вытащить, потому что думали только о камне.
  
  Если будешь пить из колодцев, а их много, возможно, проживешь вечно, но нет гарантии, что проживешь вечно такой, какая ты есть.

  Це книга яка ламає героя, а тоді збирає заново з уламків. І це не безболісний розбір-терапія, скоріше буття скляного сосуду на палубі корабля під час шторму. Ти не помічаєш як це трапляється і з тобою, аж поки не дочитуєш, не лягаєш спати і не прокидаєшся не собою. Можливо занадто гучно, можливо втрапило лише у мене.
  
  Книга навіть не про любов (хоча і про неї теж, ще й дуже красиво), і не про безкінечні біблійні мотиви (за що у цієї книги на лайвліб стоїть оцінка "3,6" але ці дурні навіть Камю трійки ставлять, то не показник).
  
  Книга про те, як ти все глибше ідеш у темний ліс, хочеш з нього вийти, і чим більше ти шукаєш дорогу тим більше ти лише плутаєшся і поринаєш у жах, коли тобі здається що ти з нього не вийдеш. Ти і справді не вийдеш якщо не усвідомиш, що цей ліс... він у тобі. А коли успвідомиш, то станеш хоч на краплину але іншим.
  
  

  6 понравилось

  0

  1,1K