Рецензия на книгу
Керамічні серця
Наталия Матолинец
Аноним21 апреля 2022 г."Керамічні серця" Наталія Матолінець
Мені здається я вперше взяла до рук фентезі- історію від української письменниці. Не можу сказати, що я у великому захваті, проте було декілька цікавих моментів.
Світ у книзі ділиться за принципом вищих і нищих. Головна героїня Канре - нижча і суть її життя полягає у тому, щоб служити вищим. Вона(і всі подібні до неї) не мають підіймати погляду, не повинні ставити запитань,мають беззаперечно слідувати наказам, адже за будь-яку, навіть найменшу провину - страта.
Жаррак належить до зовсім іншого світу. Він народжений під знаком золотої гілки, він належить до найвеличнішого роду, він маестр, чаротворець, він- вищий!
Здавалося б їх долі ніяк не можуть перетнутися, але кохання не підлягає соціальному статусу.
Любовна лінія впринципі була не погана, я вдячна, що письменниця уникла різних сюсі- пусі, а показала доросле та чисте почуття, але кінцівка, як на мене, дуже пафосна і не логічна. Я так і не зрозуміла, як у короля опинилися документи, які вирішили долю головних героїв.
Важливу роль тут також займає соціальна лінія, адже в країні війна, крім того, околицями поширюється страшна хвороба - синька. Я не знаю, як так можна було обрати книгу, щоб настільки події в книзі, перегукувались з реальними подіями в країні. Нижче декілька цитат:
"Збирати війська під кордоном -чи чули таке? Ніби варвари якісь"
"Про загрозу війни говорили всюди"
"Думаєш, вони спиняться? Лірці- що сарана. Підуть далі."
"А там і зазіхнуть на багацтво столиці, вони завжди на неї ласо позирали"
Також хотіла б відмітити прекрасну мову авторки. "Після бідосі з коритом", "все довкола повернулося до звичного шарварку", "тіло наче галяретка", " помідорова зупа"- хіба не прекрасно?
Неоднозначні в мене враження. Читалося мені важко, не дивлячись на прекрасну мову.
3276