Рецензия на книгу

• 

  ElenaOO6 апреля 2022 г.

  Молодий і амбітний психіатр влаштовується до клініки, в якій вже довгий час перебуває незвичайний пацієнт. Незвичайний він тим, що потрапив сюди у 6-річному віці для лікування нічних жахів, і провів тут все подальше життя. Про нього ніхто не говорить, у медичних паперах він позначений як «Джо», і офіційно він начебто є, але його нема. Всі, хто взаємодіяв із Джо, скінчали погано. Або самі з’їжджали з глузду, або ж навіть тим чи іншим способом накладали на себе руки. Амбіції Паркера підштовхують його до спроби вилікувати Джо. Але його попереджають, що перед тим він має сам побороти власних демонів, адже Джо дуже добре «грає» на слабинах оточуючих.

  Я очікувала якісний психологічний трилер, адже траплялися лише схвальні (хоча й не вихваляючі) відгуки. Скажу, що побудова твору сподобалася, була незвичною. Розповідь ведеться від особи того самого лікаря Паркера, але вже через деякий час (кілька років ?), коли він, публікуючи свою історію на форумі (?) чи соцмережі, намагається ще раз розкласти все по поличках і, чого правду ховати, виговоритися і попередити інших. Адже історія, яка з ним трапилася, далека від ординарної. Читається легко і швидко, але не захопливо, емоцій викликає мінімум. Паркер, хоча і помітив певні цікаві моменти ще на етапі підготовки, все одно їх не використав, повністю піддавшись впливу пацієнта. Дуже дивним було, що всі лікарі просто відхрещувалися і боялися Джо, і за всі ці роки нікому в голову не прийшло поцікавитися першопричиною нічних жахіть. З’ясувати чому дитина настільки кардинально змінилася за одну ніч після першого, здавалося б, успішного сеансу. Нікого не цікавило, чому батьки за ці майже 30 років жодного разу не з’явилися і не поцікавилися станом свого сина. Будь-яка згадка про Джо або намагання дізнатися про нього більше, наштовхувалися на замовчування. Для мене було прийнятним, що у фіналі все пояснено з містичною складовою, адже я люблю містичне, але післясмак від нього посередній.

  5

  413