Рецензия на книгу

• 

  Аноним19 марта 2022 г.

  Казка про драконів

  Кожні чотириста літ прокидається страшний Змій Горинович і вирушає на полювання. Разом зі своїм другом Костієм Безсмертним вони не тільки розбишакують по довколишніх горах, а й викрадають хлопця, який приїхав у гості до карпатських родичів. На допомогу людській дитині приходять герої з попередніх казок Володимира Рутківського

  - так починається анотація до цієї казки.

  На жаль, в житті все набагато складніше, страшне стерво прокидається кожні сто років, а то і менше. І тоді не просто йде викрадення людей, йде винищення цілих націй, знищуються міста і села заради его однієї недолюдини.

  Та давайте про казку.
  Знайомтесь - Щирик, дракон зі Змієвої гори (не плутати з островом). Віш ще зовсім маленький дракончик, навіть крил немає, а тому потребує захисту і навіть няньки. Звичайно, перше йому батечко Змій Горинич забезпечити може. А от з другим проблеми. Але з цим підсуєтився давній друг Горинича (вірніше старий недруг, але то вже інша історія) Костій Безсмертний. І товариша для ігор йому вкрав, і кухарку найняв, щоб готувала смачно, і приглядала за малим бешкетником.

  Ох і здивувалася я, коли дізналася, що ж це за кухарка! Та це ж наша стара знайома відьма Ядвіга Олізарівна зі своїм Аристархом, котом, тобто. Ті самі Гості на мітлі , пам’ятаєте?
  Боже ж і наробили шуму! Та вони це вміють, не сумнівайтесь.

  Хороша і щира книга. Але якщо добре задуматися, то не така вже й добра. Сучасні казки в сучасні реалії.

  41

  339