Рецензия на книгу

• 

  Mavka_2511

  9 февраля 2022

  Теодор Драйзер "Дженні Герхардт".
  ⠀
  Історія дівчини, яка стала жертвою власної наївності та обставин, але не втратила природну доброту, щирість, віру у людей, надію на краще і вміння любити всім серцем.
  ⠀
  Історія морального падіння в очах безжального суспільства і неабиякої сміливості в очах закоханої людини.
  ⠀
  Історія забороненого кохання, яке супроводжувало героїв упродовж всього їхнього життя.
  ⠀
  Повсякчас мене дратував і розчаровував Лестер. Здавалося б, дорослий чоловік, який мав би знати, чого хоче від життя. Але ж ні... Він більше десяти років прожив із Дженні, забрав у свій дім її дочку і батька, але так і не зміг визначитися зі своїми почуттями до неї. Навіть батьків заповіт не наштовхнув його на рішучі дії. За Лестера все вирішила Дженні, а він просто плив за течією (хоча безбідне життя він їй забезпечив, що додало йому плюсик у карму). І лише на смертному одрі зрозумів, за ким сумує серце, кого хочуть побачити очі.
  ⠀
  Що стосується самої Дженні, то як би життя її не било, яким би катком не переїжджало, вона завжди знаходила в собі сили жити далі, рухатися вперед, шукати щастя й радість у повсякденних дрібничках.
  ⠀
  Читаючи книгу, я дивувалася, з якою любов'ю Драйзер описував свою героїню, хоча у ті часи таких жінок, як Дженні, вважали чи не найбільшими грішницями у світі. Потім дізналася, що в романі "Дженні Герхардт" автор розповів історію своєї старшої сестри, і все стало на свої місця.
  ⠀
  А книга чудова, однозначно потрапляє до улюблених)

  3 понравилось

  0

  342