Рецензия на книгу

• 

  annet1107

  26 января 2022

  Вибачте, на мене чекають нормальні книжки....

  Сьогодні у списку рецензій - книга "Вибачте, на мене чекають" від Аньєс Мартен-Люган.

  Книга настільки бісить, що навіть не можу описати конкретніше, що з нею не так, окрім як закотити очі і сказати "ой всееее...."

  Що ми маємо по сюжету?
  Не нову проблему work-life balance і героїню, яка, до того бувши "душею компанії", влаштовується на свою першу "серйозну роботу", і в найкращих традиціях СРСР та Японії планує довіку працювати там.
  З перепрацюваннями, нервами, стресами, щоб це "довіку" наступило якомога швидше і її з офісу винесли вперед ногами.

  Першим здає тіло, схопивши пару панічних атак та втрати свідомості, Яель (це її ім'я) отримує наказ від босса піти у відпустку.
  Пара істерік - і все ж склавши валізу вона їде на 3 тижні до моря.
  Здогадаєтесь, хто зіпсував її відпустку? Правильно, сам босс, зателефонувавши через тиждень і сказавши "Терміново в офіс".
  І Яель слухняним зайчатком пострибала назад (послідовність в наказах босса просто вражає).

  З особистим життям - така сама фігня. Любов усього її життя 5 років назад зник з усіх радарів без жодних пояснень, щоб ефектно появитись тоді, коли її відправили у відпустку.
  Далі то Яель кидає його, то він її, то пред'являють один одному безпідставні претензії, для того щоб у фіналі він з'явився із фразою "Вибач, що змусив тебе так довго чекати" і залишив нас сподіватися, що все в них було добре.

  Хтось повірить в це? Особисто я в своєму екземплярі дописала "І жили вони нервово, постійно сварились, і розійшлись через пів року"
  Окремі питання викликає мова (або переклад) книги. Фраза "Вона опустила сідниці на стілець" стала нашим з Мирославою мемом і різних варіаціях. Книга в топ-листі багатьох книжкових видань, на хвилиночку.

  Тож одноголосним (2 з 2) рішенням нашого книжкового клубу #club11july книгу було визнано Найгіршою книгою першого року існування книжкового клубу

  Содержит спойлерыОткрыть

  3 понравилось

  0

  219