Рецензия на книгу
Головоломка
Франк Тилье
Аноним9 января 2022 г.Детективи Франка Тільє завжди моторошні, заплутані, навіюють відчуття переслідування і гарантують мурахи по спині. Словом, саме те що я шукаю, коли вибираю детектив. "Пазл" не виключення.
Опис обіцяє нам історію про двох гравців, які очевидно, намагаються урвати значну суму євро у якійсь інтелектуальній грі на виживання. Щось на кшталт кімнат-квестів, що були на піку популярності в нас років з п'ять-сім назад. От тільки тут для гравців все по-справжньому і розгледіти межу за якою починається гра, чи то реальність, неможливо, бо вона, гра, просочилась в саме життя, стала його складовою. Потрібно лиш придивитись.
Тож очікування мої від книги були цілком зрозумілі: я подумала, що логічно буде, якщо один з гравців буде убивцею, або виявиться, що все що відбувається із гравцями - особлива розвага, як, наприклад, у "Грі в кальмара", і я частково була права. От тільки до чого тут пацієнт психіатричної лікарні, який минулого року заколов викруткою вісім чоловік у гірському шале? Це не спойлер, бо саме із знайомства з Люка Жардоном і починається книга. Як, прикутий ременями до лікарняного ліжка чоловік, що провів довгий час в комі пов'язаний із Хлої та Іланом?
Історія дуже атмосферна, вона здається настільки правдивою, і скидається на командний сон... Тут автор використав і розкрив у повній мірі свої улюблені теми: вигадливий і спритний вбивця, що рухається як тінь і залишається невловимим, таємні експерименти над людською психікою, маніпуляції зі свідомістю і, частково, свідомістю читача. Бо ж спершу головний герой Ілан, здається ненадійним оповідачем і щодалі, то більше в цьому впевнюєшся. Його історія здається оманливою. Усе насправді не так, як йому здається, він божевільний, а може, навпаки він єдиний, у кого всі клепки намісці? Існує думка, що ніхто з нас не сприймає світ, події та все навкруги таким, яким воно є в реальності. Ми сприймаємо світ таким, яким він нам здається, і "Пазл" Франка Тільє найвдаліша демонстрація цього припущення.254