Рецензия на книгу

• 

  YanaGudz

  8 января 2022

  Якщо війни нема, то вона буде. Питання лише в тому, коли...

  Ця фраза із другої книги циклу "Litopys Siroho Ordenu" Павла Дерев'янка "Тенета війни" стала для мене провідною...
  ...Минуло сім років з часу отримання золотої клямри. У братів Малюка, Павича, Щезника, Варгана та Енея своя служба, свої дороги, свої таємниці...
  Вони всі брали участь у війні, яка залишила непоправний слід на їхніх долях.
  Змінила кожного.
  Накинула свої тенета.
  Тепер війна у кожного теж своя.
  У когось - із рідним братом, який зневажив родинні традиції і прагне тільки власного успіху.
  Хтось воює із контрабандистом, що зруйнував щастя його родини.
  А хтось - із Звіром всередині себе...
  Та усіх друзів знову об'єднає чорна хмара, що зависла усім Українським Гетьманатом та Сірим Орденом зокрема...
  А я читаю цю книгу - і не можу позбавитись відчуття дежавю.
  І перед очима в мене не характерники, а молоді хлопці, які йшли на війну боронити свою країну, а повернулись зі зламаними долями... Хто хитріший - зміг викрутитись. Інші ж так і залишились не потрібними своїй державі, яку вони так відчайдушно захищали ціною власного життя...
  Війна залишиться з ними назавжди в серці.
  Головне - щоб вони знайшли в собі сили з нею жити...
  Я вдячна авторові за цю неймовірну історію і за присвяту на першій сторінці - "захисникам і захисницям України"!
  Бо, як не крути, жінки вже давно змінили сковорідку в руках на шаблю чи автомат...

  3 понравилось

  90