Рецензия на книгу
Шантарам
Грегори Дэвид Робертс
Аноним4 декабря 2021 г.Життя по колу
Кожен удар людського серця - це цілий всесвіт можливостей. Воля і бажання кожної людини здатні змінити свою долю на краще.
Вже майже два тижні пройшло з тих пір, як закінчила слухати "Шантарам", а враження й досі важко сформувати.
Почнемо з того, що ця книга дуже довга. І справа не лише у кількості сторінок, яких понад 800 (в аудіо ≈ 43 години). Події в романі тривають роками, плюс навантаженість персонажами, велика кількість самих подій (які іноді здаються абсурдними і нереальними). Але деякі з них і справді трапились з головним героєм, оскільки частково цей роман автобіографічний.
Перші 20 глав (майже половину книги) слухаєш із захватом. Непоказна Індія, без прикрас, каяття героя і його спроби змінити своє життя і свою суть. І насправді, спершу йому співчуваєш. Але далі... що називається "і понеслась".
Майже усе повторюється по колу - відданість героя нелегальному угрупуванню, постійні бійки, повернення до наркотиків. Тобто, під кінець стає незрозумілим - навіщо було стільки тексту, якщо герой нічого не виніс із того, що відбувалося з ним і навколо нього. Але можливо на те й був розрахунок - адже є ще друга частина. Хоча.. зізнаюсь чесно - я втомилась і від першої. Останні 10 глав я мріяла, аби книга швидше закінчилась.
До речі, під кінець автор вдався до популярного ходу класиків і "прибрав" багатьох персон сюжету.
Окрема родзинка роману - його персонажі. Моїм улюбленцем став Прабакер, який постійно викликав у мене посмішку. Що під час прослуховування цієї книги було необхідністю.
Висновок, зрештою. Якщо цікавитесь Індією або австралійськими письменниками, можна братись за #Шантарам. Проте для мене так і лишилось незрозумілим, чому цю книгу заносять до списку #musttoread.
2717