Рецензия на книгу
Баборня
Мирослав Лаюк
crazy_squirrel19 октября 2021 г.Непозбувна бентега провінційного містечка
Завжди ставлюся до сучукрліту з пересторогою -- часто це виявляється саме сучліт, а не сучасна література. Про Мирослава Лаюка я чула, проте раніше нічого не читала. І от, до рук мені потрапила книга з дивною назвою "Баборня", на яку були дуже суперечливі відгуки -- хтось зневажливо пхикав, хтось захоплювався. Я все ж буду у першій когорті -- мені "Баборня" читалася важко, в"язко, неприємно, і дякувати ктулху, коли нарешті закінчилася.
Отож, починається все у забутому богами карпатському селі (дуже схожому на одне з сіл поблизу Ворохти), у забутих богами 70-х, коли сюди приїжджає "молода і перспективна" Марія, нова вчителька біології. За сумісництвом тепер ще й керівниця атеїстичного гуртка. Марія сповнена кар"єрних мрій, цілеспрямована, повна життя -- а її чоловік-полковник вічно десь на завданнях, таємничих і незрозумілих. Звісно, Марія не буде просто так сидіти вдома...
У наш час Марія все ще вчителька біології, хоч і не в тому ж селі (звідки вона поїхала через півроку), але в тому ж райцентрі. Марія перебирає спогади свого життя, і от раптом знаходить таємне відділення у шафі з таємницями чоловіка...
"Баборня" -- це як розтин жаби на уроках біології (можливо, саме тому вона і на обкладинці) -- комусь приносить дивне задоволення розглядати нутрощі, когось нудить. Мені не сподобалося копирсатися в нутрощах старої і дещо маразматичної радянської вчительки (яких повно в усіх старих школах), і дещо позитивний фінал не дав мені надії на краще. Але це був цікавий досвід.
5232