Рецензия на книгу

• 

  shapovalolya

  7 февраля 2013

  Перший обруч - це напевно... пояс невинності на дівчатах.
  Другий - це напевно... такий танець, коли всі танцюють у колі. Ну там стелять хусточку на підлогу й усі з усіма цілуються.
  А третій обруч - це обійми мого далекого минулого...
  Четвертий обруч – це обійми теплого вітру, кружіння енергій...
  Вона була захищена п'ятим обручем весни - своєю зеленою недоторканістю.
  Шостий обруч - це залізне кільце двобою велетнів.
  Сьомий обруч - це коли з кимось раніше не знайома почуваєшся легко і вільно, ніби сто років знаєшся.
  Восьмий обруч - це коли стискається серце.
  Дев'ятий обруч - це коли залишаєшся сам на сам і від цього нікуди не подітись.
  Десятий обруч - це полон, з якого неможливо повернутися, нічого не втративши.
  Одинадцятий обруч - це коли двоє стають одним.
  Дванадцятий обруч - це коло вічності, початок і кінець в одному. Альфа і Омега, всі ми і кожне з нас...

  
  Мені особисто було дуже цікаво читати першу главу тому, що реалії життя українців відображені дуже чітко та характеристика, опис минулого ГГ віщували не менш захопливу розповідь. Не так сталося, як гадалося. Нажаль. Можливо, колись продовжу знайомство з Андруховичем, бо чула, інші його книги більш вдалі за "Дванадцять обручів".

  10 понравилось

  1

  828