Рецензия на книгу

• 

  McdarisMendicity

  23 сентября 2021

  Бджоли, ключі і мечі

  Останнім часом рідко можна знайти книжки, у яких хочеться лишитися подовше, пожити ще трохи у цій пригоді та гортати сторінки повільно, щоб дізнатися, що буде далі. Романи Ерін Моргенштерн якраз із таких.

  Вона пише так, що світ Беззоряного моря уявляєш у деталях: як падає світло від свічок у заставлених книгами підземних коридорах, якого кольору пір'я у Короля сов, що сидить на пеньку посеред засніженого лісу та як танцюють у великій залі на честь Нового місячного року привиди минулого із золотою фарбою на руках. А нитки сюжету, які спершу, здається, плутаються та стирчать врізнобіч, наприкінці сплетаються у цілісний гобелен історії. Історії про призначення, якого насправді не існує: є лише вибір та вміння відкривати потрібні двері. Історії про минуле, яке треба навчитися відпускати. Історії про майбутнє, якого треба навчитися не боятися.

  2 понравилось

  0

  324