Рецензия на книгу

• 

  Sopromat

  16 сентября 2021

  Віддав частинку щастя читачам

  Довелося довгенько скролити, роздивляючись в ноуті птахів Кенії. Навіть послухав спів хагедаша. Дякую авторові за таку красу для очей.
  Тільки не зрозумів сенс назв кожної глави ( чому саме так, у такій послідовності).
  Відчувається любов Дрейсона до Кенії. Хоч не приховує від нас негативні речі. Місцеві мешканці відображені добрими, деякі- наївними, безпосередніми.
  Взаємовідносини між чоловіками та жінками дещо старомодні, але це робить роман приємним для читання.

  12 понравилось

  0

  434