Рецензия на книгу

• 

  Aries_Domini16 января 2013 г.

  Рішення, які необхідно приймати самотужки, стають все складнішими, наслідки - непередбачуванішими. Усюди - небезпечно, всім страшно. Майбутнє - примарне.
  До того всього - ще й гламурна дамочка з диктаторськими схильностями. Я охрестила її (тобто Долорес Амбридж) - "гидка (можна також "бридка") пані" (не плутати із портретом "Гладка пані" :) ). Опинившись одразу між багатьма вогнями, Гаррі втрапляє у пастку, хитромудро розставлену для нього смертежерами, дізнається про видіння професорки Трелоні і втрачає хрещеного батька. Після цієї книги світ мені був немилий, - так було шкода відданого, але необачного Сіріуса. Здавалося, про що іще можна написати, якщо головного героя спіткала така втрата й душевна пустка, яку нічим і ніколи не заповнити. Ніхто не розумів Гаррі так, як Сіріус. І ось, не встигнувши як слід насолодитися його товариством, хлопчик, що вижив, знову залишається самотнім.
  Такі сюжетні повороти, мабуть, неминучі. У реальному житті завжди відбувається так само: щось знаходимо, а щось втрачаємо. Але життя триває далі, і треба якось витягти свою скалічену душу з-під уламків трагедії і спробувати прийти до тями. Час не лікує, а просто частково стирає з нашої пам'яті деякі подробиці і притлумлює гостроту переживань. Діти стають дорослими. Боротьба - запеклішою.
  Психологічно сильна книга, як, зрештою, попередні й наступні.

  20

  74