Рецензия на книгу

• 

  sireniti

  15 июня 2021

  Якби тільки… (Если бы только)

  Два найбезглуздіших слова.

  Знаєте, якщо на десяток таких собі книг прочитається хоча би одна, подібна цій, то воно того варте. Ще одна чудова історія, яка залишиться в серці. І, здавалось б, нічого в ній такого особливого немає, та написана якось так душевно просто, що чепляє і не відпускає.

  А на перший погляд звичайна сімейна сага про багатодітну сім‘ю. Вісім дітей. Подумати тільки! І у кожного свій характер, свої потреби і свої, у декого уже невідворотні, проблеми.
  Зазвичай, багатодітні сім‘ї у літературі або дуже щасливі, або дуже нещасні. Що можу сказати про цю? Навіть не знаю. Щасливими назвати їх важко, але зовсім нещасними теж. У них якось все по іншому, ніж у других таких родинах.
  За молодшими доглядає старша, тут ніби все нормально. Але не зовсім. Так сталося, що Меган перебрала на себе не тільки догляд за дітьми, але і все господарювання, слідкування за харчуванням, виховання, - все. Мати ж тільки народжує дітей. Все, що її хвилює, немовля в повитку. Як тільки воно виходить з пелюшкового віку, для матері стає нецікавим.
  Батько, банківський працівник, до дітей має одне відношення - він їх зачинає, а тому називається батьком. Більше, окрім того, що заробляє гроші, ніякого відношення до них немає.

  Читаючи все це, я не знала, на кого більше злитись, на Емілі, що там бездумно народжує, чи на Едварда, що їй у цьому потурає. Так, згодом стає зрозуміло, що вона хвора, але хвороба прийшла не просто так, та й мати багато дітей було продумано ще дівчиною. Але і він пережив важку дитячу травму. Боячись стати схожим на жорстокого батька, і відчуваючи, що і його поглинають напади люті, він просто вважав за краще не підходити до дітей. Тим більше, що поряд завжди була Меган.

  Та одного разу Меган приймає важке рішення, яке стане поворотним у сім‘ї. Вона пристає на пропозицію подруги поїхати до Лондона. Канада і Лондон. Глушина і одна із найбільших столиць Європи. Ви розумієте про що я? Це був справді вистражданий крок, дався він не легко, але ні в якому разі не був егоїстичний. Пора було починати своє життя. Пора було батькам нагадати про їхні обов’язки. Нехай і такими крайнощами.

  Як складеться доля Меган в Лондоні? Відомо, що ніхто ніколи не чекає бідняків з розгорнутмми обіймами. Адже якщо в тебе в кармані мідяник і дирка, а подруга повіялась невідомо куди, і чемодан поцупили просто з-під порогу дому, де тебе, до речі, не чекали, то ти бідняк і є. Майже жебрачка, без дому, одягу і елементарних речей першої необхідності. Що робити? Повертатись додому. Не все так просто.

  Книга про життя звичайних людей. Злети і падіння, оманливі іллюзії, втрачені надії і непердбачуване кохання.
  Книга про сімейні цінності, пошуки себе, про маленьку батьківщину і великі сподівання.
  Від батька до сина, від матері до дочки - книга про жагу до життя. Та мало прагнути жити. Щоб тебе цінували - треба вміти це робити. Так само, як необов‘язково бути матір‘ю, щоб мати материнські інстинкти.
  Уміти поставити цілісність і безпеку родини вище за особисті амбіції - не кожен це зуміє. Том не прогадавб коли подзвонив до Меган, хоча вона і сердилася. Все неважливо, коли гине той, хто на тебе надіявся, навіть якщо він став тебе забувати.

  Сильно. Зворушливо. До сліз. З надією.

  Летние приключения в Книжной Стране.
  1/10

  Переклад.

  Два нелепых слова.
  
  Знаете, если из десяти таких себе книг прочитается хотя бы одна, подобная этой, то оно того стоит. Еще одна замечательная история, которая останется в сердце. И, казалось бы, ничего в ней такого особенного нет, но написана так душевно просто, что цепляет и не отпускает.
  
  А на первый взгляд обычная семейная сага о многодетной семье. Восемь детей. Подумать только! И у каждого свой характер, свои потребности и свои, у кого-то уже необратимые проблемы.
  Обычно многодетные семьи в литературе или очень счастливы, или очень несчастны. Что могу сказать об этой? Даже не знаю. Счастливыми назвать их трудно, но совершенно несчастными тоже. У них как-то всё по-другому, чем у других.

  За младшими ухаживает старшая сестра, тут вроде бы всё нормально. Но не совсем. Так случилось, что Меган взяла на себя не только уход за детьми, но и все хозяйственные проблемы, питание, воспитание, - всё. Мать только рожает детей. Всё, что её волнует, младенец в люльке. Как только он выходит из пелёночного возраста, для матери становится неинтересным.
  Отец, банковский работник, к детям имеет одно отношение - он их зачинает, поэтому называется отцом. Больше, кроме того, что зарабатывает деньги, никакого отношения к ним не имеет.
  
  Читая всё это, я не знала, на кого больше злиться, на Эмили, которая так бездумно рожает, или на Эдварда, который ей в этом потакает. Но вскоре становится понятно, что женщина больна, правда болезнь просто так не появилась, так, а иметь много детей было продумано ею ещё девушкой. Но и он пережил тяжелую детскую травму. Боясь стать похожим на жестокого отца, и чувствуя, что и его поглощают приступы ярости, он просто предпочел не подходить к детям. Тем более, что рядом всегда была Меган.
  
  Но однажды Меган принимает тяжёлое решение, которое станет поворотным в семье. Она принимает предложение подруги поехать в Лондон. Канада и Лондон. Глушь и одна из крупнейших столиц Европы. Вы понимаете о чём я? Это был действительно выстраданный шаг, да, он дался не легко, но ни в коем случае не был эгоистичен. Пора начинать свою жизнь. Пора было родителям напомнить об их обязанностях. Пусть и такими крайностями.
  
  Как сложится судьба Меган в Лондоне? Известно, что никто никогда не ждет бедняков с распростёртыми объятиями. Ведь если у тебя в кармане медяк и дырка, а подруга укатила неизвестно куда, и чемодан украли прямо из-под порога дома, где тебя, кстати, не ждали, то ты бедняк и есть. Почти нищенка, без дома, одежды и элементарных вещей первой необходимости. Что делать? Возвращаться домой. Не всё так просто.
  
  Книга о жизни обычных людей. Взлёты и падения, обманчивые иллюзии, потерянные надежды и непредсказуемая любовь.
  Книга о семейных ценностях, о поисках себя, о маленькой родине и больших надеждах.
  От отца к сыну, от матери к дочери - книга о жажде к жизни. Но мало стремиться жить. Чтобы тебя ценили - надо уметь это делать. Так же, как необязательно быть матерью, чтобы проявились материнские инстинкты.
  Уметь поставить целостность и безопасность семьи выше личных амбиций - не каждый это сможет. Том не прогадал, когда позвонил Меган, хотя она и сердилась. Всё неважно, когда погибает тот, кто на тебя надеялся, даже если он стал тебя забывать.
  
  Сильно. Трогательно. До слёз. С надеждой.

  56 понравилось

  17

  301