Рецензия на книгу

• 

  Аноним4 апреля 2021 г.

  Марк Аврелій "Наодинці з собою".
  Цього разу захотілось прочитати сильну книгу,що склала б конкуренцію Сунь Дзи та водночас почитати нотатки видатного, сильного й водночас досить ліберального, як на той час, імператора античності, «зазирнути» в його пошуки істини як мудрого державотворця та в його «самокопання» як звичайної смертної людини. Крім того, роздуми Марка Аврелія з-поміж праць інших науковців вирізняються ще й тим, що, за свідченнями більшості дослідників, не були підготовлені ним для широкої публіки, це робота над собою. Тут розмірковування про найважливіші чесноти й пороки, про світобудову й місце людини у Всесвіті, про матеріальні і духовні речі – тобто порушуються ті питання, які є актуальними у всі часи і для кожного, незалежно від національності чи статусу у суспільстві. Чого варті лише вислови: «…усякий теперішній час – точка вічності», «Уздрівши нинішнє – побачиш усе: і те, що одвіку ставалося, і те, що довіку буде; адже все воно – одного роду й на один взірець», «У твоїй владі – прожити життя наново. Кинь свіжий погляд на ті речі, які вже бачив: саме в цьому – нове життя»! Читати було трохи незручно і визнаю,складно через складну систему виносок, пояснення до яких треба було шукати після основного тексту. Лексика теж доволі специфічна, що науково обґрунтовується у вступній частині. Але в цілому враження хороше, видання знайде свого читача як серед науковців-інтелектуалів, так і серед тих, хто перебуває на початку свого шляху і цікавиться пошуками сенсу й самовдосконаленням.
  " Треба не лише те брати на розум, що з кожним днем витрачається життя і зостається дедалі менша його частина, а й те, що навіть якби хтось і довше пожив, то хтозна, чи його думка й далі буде така ж, як колись: чи стане її для усвідомлення речей і для того споглядання, що тягнеться досвідчити й божественне, й людське. Марк Аврелій"

  9

  604