Рецензия на книгу

• 

  gajechka26 февраля 2021 г.

  З творчістю Валер`яна Підмогильно я не була знайома, принаймні не пам`ятаю, щоб ми цього автора читали в школі. «Місто» обрано, як твір національного класика для одного з пунктів «Игра в класики».

  «Місто» мені не піддалося з першого разу, дочитавши десь до 100 сторінки читання ніяк далі не просувалося, я все відкладала книгу напотім… Тепер то розумію, що мене відвертало від твору – головний герой Степан Радченко. Не знаю чи був задум в автора показати нам саме такого, як хтось написав у своїй рецензії «мудака», але саме так я його і сприймала. А все так гарно починалося...
  Молодий сільський хлопець їде до Києва поступати до університету, весь він такий перспективний і думає про майбутнє, але чи то місто винувате, чи такий він і був завжди, бо хлопець вирішив, що він все може, все знає, всі мають його поважати, знати, йти йому назустріч, а то і випереджувати його бажання бо ж він Степан Радченко. Треба визнати, що Степан направду розумний, то до чого береться йому з легкістю вдається, але занадто багато самовпевненості, занадто на високий щабель він сам себе підняв над тими з ким вчора був рівнею.

  «Місто» - це твір не про місто, а про те як людина змінилася під впливом міста, про шлях самопізнання та розвитку Степана Радченка – його навчання, працю та особисті стосунки. Це історія про те як молодий чоловік зняв з себе дрантя, натягнув костюм і вирішив, що він «божественний». Я все чекала коли автор підкине ситуацію аби головний герой , щось зрозумів та схаменувся, але мабуть є категорія людей яких ніщо не змінює, тому в книзі все як у житті.

  9

  912