Рецензия на книгу

• 

  maybestasya16 сентября 2012 г.

  Я прочитала "1984" за 2 дні. Такого в мене не було з часів дитинства й "Гарі Поттера". Лиш тоді я могла так само засісти з ранку до ночі й проковтнути 500-сторінковий том. А зараз, читаючи "1984", все неначе повернулось назад.
  Спершу уява малювала Радянський Союз, лише набагато гірший, перебільшений. Старший брат? -Сталін, його плакати скрізь. Дефіцит, однакові сині комбінезони, пропаганда, страх..
  Потім неочікувано з'явилась жінка, а разом з нею й кохання. Історія стала нагадувати "Крутий Маршрут" Є. Гінзбург. Події розвивались стрімкіше, активніше. Оруелл тримає читача, не дає відірватись, і навіть коли призупиняє темп уривками з книги, утримує це рівно стільки, що лишень людина починає знуджуватись - новий різкий поворот! Остання частина для мене - на кшталт "One Flew Over the Cuckoo's Nest" Кена Кізі. Але інакше. Психологічно, сильно, захоплююче. З одночасно очікуваним й неочікуваним фіналом. Я не можу назвати це фантастикою. Це історія людини, що лишалась нормальною, історія про помилковість суспільства загалом, нав'язані іллюзії мільйонів. Історія про підкорення особистості..

  3

  34