Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv24 февраля 2021 г.

  Ох, не знаю, чого я так хотіла прочитати завершення історії Саги і Луки, бо воно виявилося абсолютно бездарним. В принципі, це було зрозуміло ще по першій книжці, але друга книжка справила ще гірше враження. Усі події можна вмістити сторінок в 20, якщо викинути всю воду, безглузді діалоги, метання героїв і те, що хтось кудись пішов, прийшов, сказав і подумав. Авторка хотіла розповісти історію травмованої дівчини, якій попри все, вдалося перебороти свої страхи і позбутися свого мучителя. А виявилася соплива (навіть не сльозлива!) мелодрама, пережовування одного і того ж по багато разів, описи несуттєвих подій з щоденного життя Саги, половину яких можна скоротити.

  
  Фінал неправдоподібний: вона приїхала таки додому, заявила на вітчима, без жодних доказів - ні фото, ні телефонних розмов, смс. І всі їй повірили. Мама одразу з ним розлучилася, а колеги одностайно сказали йому: фуфуфу і посадили в тюрму.

  Однозначно не раджу: викинуті на вітер гроші і даремно згаяний час.

  8

  1,7K