Рецензия на книгу

• 

  IvanSmoktunovskij

  18 февраля 2021

  Після цієї книги зрозумів одну істину. Достатньо вліпити на титулку думку Кінга про книгу, як вона відразу повинна бути краще, аніж є насправді. Це правда. Даний витвір - яскравий приклад, хоча це лише моя суб'єктивна думка.

  "Відьма" - дебютний роман для автора. Був здивований, коли дізнався, що Хьовелт - голландець. Хорор від представника нації "веселих кексиків" - уже цікаво. Мабуть, саме це + рекомендації знайомої + відгук Кінга + бажання полоскотати свої нервішки змусили мене прочитати цю книгу.

  Читав її довго. Майже тиждень, причому в декілька "запливів". Нирнути з головою невдалося. Чому - поясню пізніше.

  Сюжет. Що ми маємо? Блек-Спрінг - провінційне містечко в долині близь Гудзонової затоки, мати-Америка. На вигляд цілком звичайне. Насправді - прокляте. Ось уже 350 років його вулицями гуляє справжнісінька відьма, яка отруює страхом, холодом (і запахом) атмосферу міста. Їй зашили рот і закували руки (щоб випадково нікого не прокляла) , вона виглядає безпомічною, але місцеві жителі її дуже сильно бояться, намагаються догодити їй (а деякі й поклоняються) і зберегти цю таємницю від Чужинців - саме так вони називають людей з інших міст. В місті панує відносна стабільність, встановився певний порядок, але , як завжди, все летить шкереберть.... ( а без цього не було б і книги). Звучить непогано, чи не так?

  А от далі щось пішло не зовсім так.

  Перше - переклад. Мені здається, що його можна було зробити якіснішим. Спеціально ознайомився з російським перекладом - не сказав би, що на голову краще, але хоча б певні мовні адаптації присутні і вони доречні. В українському перекладі якщо такі і спостерігаються, то зроблені вони не в тих місцях. Але читати можна.

  Оповідь не надто жвава. Книга поділена на два розділи. Перший - більший за об'ємом і ,на мою думку, затягнутий. Динаміки мало, події відбуваються повільно, причому атмосферка нагнітається ну дуже повільно. Увага і концентрація дуже швидко проходять. Тому й читав саме цю частину я більше тижня ( просто відкладав даний роман і читав паралельно інші твори).

  Друга частина набагато цікавіша в цьому плані. Прочитана за 2,5 години. Все розкручується швиденько, текст тримає тебе в напрузі ( тому й увага не зникає), ти чекаєш нового повороту, нової події, ти живеш текстом. Хоча, кінцівку автор змазав. Розумію, що це хорор, але хотілось все-таки хоча б якесь малюсіньке світло в кінці темного-темного тунелю. Не дочекався.

  На мою думку, надто багато переживань головних героїв. Зрозуміло, що вони дають персонажам об'єм, пояснюють нам їх поведінку, дають змогу зрозуміти і проникнутись ними, оцінити їхню сутність, характер, мотиви. Але хочеться динаміки-напруги-страху.

  Страх. Чомусь я його не відчув. Так, напруга була, місцями невеликий холодок проскакував, але прям страшно не було. Чому роман асоціюється як книга жахів - особисто я не розумію. Трилер, містика - так, погоджусь. Жахи - ні.

  Плюси. Атмосфера міста. Тут взагалі без питань. Передав її автор дуже круто. Місцеві середньовічні порядки, наростаюча напруга, цікаві персонажі, які дають нам зрозуміти всю сутність Блек-Спрінгса.

  Головні персонажі, навколо яких і крутиться вся оповідь, теж зайшли. Навіть залетіли. Картону немає, всі фактурні, об'ємні. Особливо сподобались Грім та двоє мужчин з сім'ї Грантів - батько Стів та старший син Тейлор. Здались мені дуже справжніми.

  Мораль. Вона тут є і вона дуже проста. Зрозуміти її можна вже десь всередині , а під кінець автор вже просто викрикує її на сторінках своєї книги. Писати її не буду (спойлерити не хочу).

  Що сказати? У книги більше плюсів, ніж мінусів. Очікування у мене були більші. Все-таки цитатка Кінга на обкладинці. Але все не так і погано. Прочитати можна. Твір і справді "самобутній".

  41 понравилось

  772