Рецензия на книгу

• 

  Andriy_Yatsyna

  29 августа 2012 г.

  А от зараз буде «ложка дьогтю». При чому - здоровенна така ложечка! Чудовий пролог, хороший початок... а потім.... Це напевно вперше за прочитаних мною 30-40 книг сея Кінга мені ставало відверто скучно і мої очі мимоволі перестрибували абзаци.«Деррійська» і «джодійська» частини книги читались з цікавістю, але паралельна лінія Освальда-Кеннеді - це нудьга статистичного українця. Ярі фанати Кінга можуть скільки завгодно говорити, що це - шедевр. Але той, хто прочитав у 150 разів коротше оповідання Бредбері «І вдарив грім», виявить що воно розвовідає про той же «ефект метелика» і набагато цікавіше, і незрівнянно коротше. А для того, хто скаже, що бредберівське оповідання закоротке, щоб розкрити цю тему, раджу подивитись фільм «Ефект метелика» - теж значно цікавіше, напруженіше і ШВИДШЕ цієї книги. До плюсів 11.22.63 відношу історію Гаррі, танцюючих дітей зі сторінок «Воно», історію футболіста-театрала і його подружки. Цікавим ще був задум з Кольоровими Картками, але він, нажаль, ні у що вартісне не вилився. Підсусмок: вкрай невдалий твір для тих, хто хоче відкрити для себе Великого Майстра. Словом:«Сей Кінг, ми тєб'я теряєм!»

  5 понравилось

  79