Рецензия на книгу

• 

  Nodaywithout

  28 августа 2012

  В дивні ігри грає з нами час.
  Так вважає автор цієї книги і я цілком з ним погоджуюсь.

  Ми зовсім по іншому проживаємо своє життя будучи щасливими. Хвилини протікають радісно, багато моментів навічно залишаються у нашій пам’яті і ми часто посміхаємось.
  Але коли маленький хлопчик втратив останню рідну душу на землі - свого батька, час починає повільно повзти. Він затягував його у свій вимір, не давав насолодитись природою, він позбавляв дитинства.
  Але знаходиться невелика згадка - механічна людина, яка обов’язково містить послання батька. І герой прикладає масу зусиль для налагодження цього дивовижного механізму.
  І яке розчарування приходить коли отримуєш не той результат, на який очікував.
  Коли замість послання з того світу чи добрих слів, Хюго отримував дивний малюнок понівеченого Місяця.
  А дальше все стрімко розвивається і починається зовсім інша історія з добрим кінцем.

  Дивовижна казка із чудесними малюнками.
  Рекомендую!

  8 понравилось

  6

  46