Рецензия на книгу
В’язні зеленої дачі
Владимир Лис
Grafnalina3 февраля 2021 г.Мозаїчність сюжету вийшла на новий рівень
Володимир Савович таки вміє дивувати!
Книга чи то надто геніальна для сприймання пересічним читачем, чи то просто недопрацьована. В останнє мало віриться, все ж таки ми маємо справу з досвідченим світочем сучасної української романістики. Я скоріше назвала б це експериментом у пошуку нових жанрових форм. Хай там як, але починати знайомство із творчістю Володимира Лиса з цього роману я не раджу.
Коли читаєш книгу, є враження, що складаєш пазл, у якому не вистачає деталей. До останнього рядка, я жадібно ковтала кожне слово, наївно сподіваючись, що ось-ось потрібні "пазлики"знайдуться і закриють прогалини в сюжеті, але марно. В результаті маю відчуття розгубленості, неясності і якоїсь ...образи, чи що? Розгортаєш книгу, щоб легко і невимушено провести час, а тут тобі на — сюжетна головоломка, перестрибування в хронології і складність світобачення людей із психічними розладами. Не дивно, що більшость прихильників творчості Лиса розчаровані книгою. У мене ж враження неоднозначні. Казати, що книга погана чи хороша не буду. Вона оригінальна, вона захоплююча, вона віє свіжим повітрям і сучасністю. Те, що треба для шукачів чогось нового й незвичайного. Мене відштовхує не ця своєрідна мозаїчність сюжету, а характери героїв. Адже серед них немає жодного порядного, жодного, хто б не порушив мораль(часом і закон). Від цього здається, що і у самого роману моралі нема. Незрозуміло, що хотів сказати автор. Принаймні мені не зрозуміло. І хоч відсутність позитивних героїв далеко не вперше зустрічається у художній літературі, читати все ж було трохи бридко, проте, як не дивно, захопливо.
Роман "В'язні зеленої дачі" дивний, заплутаний, незрозумілий, але, чорт візьми, — як же складно від нього відірватися. А хіба не це головне у художній прозі?1292