Рецензия на книгу

• 

  Аноним24 августа 2012 г.

  Важко бути тим, хто залишається...

  Ви не знайдете в цій книжці сюжетних переплетень і інтриг, тільки історія, схожа на тисячі інших історій з життя, тільки емоції. Тільки нестерпний біль втрати, катують душу спогади і безмежна любов.

  Коли все погано в житті, варто відкрити «Мені тебе обіцяли». Спочатку стане ще гірше. З'явиться різка потреба все закреслити, втекти, заритися в грунт і сховатися під каменем. Бажано мармуровим. Потім в словах автора знайдеш себе, в кожному слові - відголосок твоїх почуттів. Кожна емоція, як з тебе писана. Приходить крихта радості від того, що тебе розуміють, ти не одна. А потім забуваєш про свої власні страждання і концентруєшся на монолозі героя. Перша частина книжки може викликати неприємні враження від героя, але ти не звертай уваги. Читай далі.

  Друга частина - діалог чоловіка та жінки. Як би тобі хотілося подібних розмов, правда? - про найголовніше, про те, що всередині, про тих, без кого повернутися до самого себе не вийде, та й не потрібно. Друга частина виліковує, змушує повірити в те, що біль не вічна, що спогади повинні йти поруч, а не захоплювати всього тебе і весь світ навколо. У те, що в майбутньому є безліч прекрасних і хвилюючих емоцій. Та й, взагалі, це майбутнє у тебе є. Ця частина книжки змушує зупинитись, озирнутись навколо, вона дарує хоть маленький, але проміньчик надії.

  Третя частина - монолог жінки. Настільки емоційні рядки, настільки хвилюючі, що ти забуваєш про свої проблеми і ридаєш над сторінками, переживаючи історію героїні. Спочатку охоплює відчуття дикої несправедливості, з'являється відчуття того, що "довго і щасливо" все одно в житті неможливо, а значить і боротися не варто. Але і це пройде. Залишиться лиш невловимий сум і розуміння, що життя коротке і ми весь час поспішаємо, падаємо і часом не помічаємо, не цінуємо щастя. Нам дається все, щоб бути щасливими, але ми женемося за більшим, зациклюємося на втрати і не помічаємо того що поруч. Життя з самого початку - очікування і переживання втрат. Треба заздалегідь все пробачити і не чекати занадто багато...

  Не знаю, можливо ця книга просто потрапила до мене в руки в потрібний час, тому я прониклася нею і відчула. А може тому, що сама переживала щось подібне. Вона нагадала мені про когось, хто не забудеться ніколи.

  «Однажды мы с тобой превратимся в буквы друг для друга».

  24

  127