Рецензия на книгу

• 

  unintended_mmm

  31 января 2021

  Подібно до велотренажера, що вкривається іржею десь в підвалі, книжка, що вкривається пилом, є пам’ятником вашим добрим намірам.

  ⠀
  Багато хто знає, що я дуже люблю книжки про книжки, як художні, так і нонфікшн. Тому не дивно, що ця книга опинилась у мене в руках. Відверто кажучи, купуючи цю книгу, я очікувала якоїсь більш вербалізованої версії книги Питер Менделсунд - Что мы видим, когда читаем . Проте, виявилось, що якщо в П.Мендельсунда бачимо більш фізіологічну сторону читання, то Л.Прайс досліджує феномен читання і самі книжки всеохопно. Кожен новий розділ розкриває це питання з іншої сторони: читання, книги та самі читачі в контексті історії, читання як ліки, життя та доля бібліотек, роль/форма/доля книжок, букстаграм, і звичайно – вічне для нашого часу протистояння друкованих та електронних книжок.
  Власні погляди авторки переплітаються зі статистичними даними, прикладами з життя та книжок, історією та особистісною філософію величезного кола бібліофілів. Усе це описано так захоплююче, що відірватися від книги неможливо. З чимось можна погоджуватися, з чимось – ні, щось можна підлаштувати під наш менталітет, щось – ні (адже в цьому дослідженні головно йдеться про американців та британців), але факт залишається фактом – цю книгу закривати не хочеться, а коли наближається закінчення – охоплює якийсь сум, ніби встигаєш здружитися з авторкою, і от, їй вже треба йти.
  ⠀
  До речі, про авторку: Лія Прайс викладає курси теорії роману, британської культури, гендерні студії та історію книги, а вільний час збуває як редакторка веб-журналу Public Books та дописувачка всесвітньо відомих The New York Times Book Review, London Review of Books, Times Literary Supplement, The Paris Review, The Boston Globe.
  ⠀
  Думаю, ця книга буде цікава як книголюбам, так і тим, хто працює з розповсюдженням книжок: видавцям, книготорговцям, бібліотекарям та волонтерам.
  Хочеться вірити, що говоріння про книжки буде об’єднувати нас всіх довго-довго, допоки буде існувати людство. Бо

  
  «коли світ, що тебе оточує, хилитається, мов на хвилях, книжки видаються чимось, на зразок якоря»

  А хилитається він, як ми знаємо, постійно.

  8 понравилось

  0

  152